23 жовтня 2014 року Справа № 876/6367/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Богаченка С.І.,
суддів Старунського Д.М., Рибачука А.І.
при секретарі судового засідання Ратушній М.І.
за участі позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області, третя особа Відокремлений підрозділ «Рівненська дирекція залізничних перевезень» про визнання неправомірним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
25 грудня 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області, третя особа Відокремлений підрозділ «Рівненська дирекція залізничних перевезень», в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку №70 від 10 травня 2012 року і зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку вчинити дії, а саме: призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.2 розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03 травня 2012 року.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 лютого 2013 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на неї, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що постановляючи зазначену постанову суду першої інстанції неправильно застосував норми процесуального та матеріального права і допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі.
Також, апелянт по справі зазначив, що суд першої інстанції, у мотивувальній частині постанови не зробив ніяких висновків стосовно правомірності чи неправомірності оскаржуваного рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку №70 від 10 травня 2012 року.
Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що 03 травня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області із заявою на призначення пенсії за вислугу років, як робітнику локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах. Для підтвердження спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, позивач по справі представив довідку №11 від 21 лютого 2012 року, видану «Рівненською дирекцією залізничних перевезень». В даній довідці зазначено, що з 06 січня 1988 року по 02 серпня 2004 року позивач по справі працював на посаді помічника складача поїздів 4 розряду станції Луцьк Львівської залізниці, з 02 серпня 2004 року по 31 березня .2009 року працював складачем поїздів 5 розряду станції Луцьк Львівської залізниці, з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року працював на посаді складача поїздів 5 розряду станції Луцьк Відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень».
10 травня 2012 року відповідач по справі, рішенням комісії №70, відмовив ОСОБА_2 в призначені пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний стаж роботи для призначення даного виду пенсії.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» до списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років затвердженого передбачені такі професії і посади робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті:
Бригадири магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;
Електромонтери і електромеханіки контактної мережі магістральних залізниць;
Кондуктори вантажних поїздів;
Кочегари паровозів і парових кранів на залізничному ходу;
Майстри (шляхові, мостові, тунельні) магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;
Машиністи автомотрис і мотовозів;
Машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу;
Машиністи і помічники машиністів тепловозів;
Машиністи і помічники машиністів електровозів;
Машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів;
Машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій);
Машиністи-інструктори локомотивних бригад;
Механіки рефрижераторних поїздів (секцій);
Монтери колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;
Оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу;
Оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу;
Поїзні диспетчери і старші поїзні диспетчери;
Регулювальники швидкості руху вагонів;
Ремонтники штучних споруд магістральних залізниць на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;
Складачі поїздів;
Слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу;
Чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом;
Чергові та оператори сортувальних гірок на станціях позакласних і 1 класу.
Відповідно до даного переліку, посади помічника складача поїздів, на якій позивач по справі працював з 06 січня 1988 року по 02 серпня 2004 року - немає.
З висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача погодитися не можна. Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції неправильними і такими, що не відповідають вимогам законодавства України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Професія складач поїздів передбачена Розділом 70 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 66 Залізничний транспорт і метрополітен), затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17 грудня 1999 року № 601 та погодженого Міністерством праці та соціальної політики України, в якому визначені завдання та обов'язки, необхідні знання та кваліфікаційні вимоги до професії 3-6 розрядів. В примітці до вказаного розділу визначено, що помічник складача поїздів тарифікується на один розряд нижче складача поїздів, під керівництвом якого він працює. Помічник складача поїздів як окрема професія вказаним Довідником не передбачена.
Згідно Класифікатора професій ДК 003-2005, та Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 р. № 327 (чинного з 01 листопада 2010 року) професійна назва роботи - складач поїздів, а додаток «помічник» є похідним словом до професії відповідно до додатку В Класифікатора. Похідні слова до професій (професійних назв робіт), яке може застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії.
Відповідно до п.3 Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 18 листопада 1992 р. № 25 «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років», відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, так як посада «помічник складача поїздів» відноситься до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, та період роботи на вказаній посаді підлягає зарахуванню в трудовий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбаченої ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити повністю.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 лютого 2013 року по справі №0308/21177/12 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області про визнання неправомірним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку №70 від 10 травня 2012 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.2 розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 03 травня 2012 року.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя Д.М. Старунський
Суддя А.І. Рибачук
Повний текст постанови виготовлено 27 жовтня 2014 року.