21 жовтня 2014 р. Справа № 9084/14/876
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Управління Служби безпеки України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ГУПФ України в Тернопільській області, УСБ України в Тернопільській області про визнання неправомірними дій ГУПФУ в Тернопільській області та УСБУ в Тернопільській області щодо відмови у здійсненні перерахунку надбавки за вислугу років та розміру пенсії відносно суми грошового забезпечення; встановлення того, що на дату його звільнення та на даний час при розрахунку пенсії надбавка за вислугу років відносно сум грошового забезпечення становить 40%, а розмір пенсії становить 90% відносно суми грошового забезпечення; зобов'язання УСБУ в Тернопільській області видати ГУПФУ в Тернопільській області довідку про процентну надбавку за вислугу років у розмірі 40% відносно суми грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсії з 01 жовтня 2008 року; зобов'язання ГУПФУ в Тернопільській області здійснити йому перерахунок та виплату пенсії з 01 жовтня 2008 року із врахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 40% відносно суми грошового забезпечення та розміру пенсії 90% відносно суми грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2011 року, котра ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року залишена без змін, його адміністративний позов було задоволено і зобов'язано ГУПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату йому з 01 жовтня 2008 року із зарахуванням до вислуги років періоду роботи з 04 квітня 1974 року по 03 лютого 1993 року, відповідно до п.«и» ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та здійснити виплату йому недоплачених сум пенсії відповідно до проведеного перерахунку та з врахуванням виплачених сум. Однак це рішення суду відповідачі виконали частково і це призвело до того, що на даний момент йому виплачується пенсія в розмірі 80% від сум грошового забезпечення замість 90% та 30% надбавок за вислугу років замість 40%.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2014 року, - позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у здійсненні перерахунку надбавки за вислугу років та розміру пенсії відносно суми грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2008 року по 01 жовтня 2011 року в розмірі 90% від нарахованих сум грошового забезпечення та виплатити недораховані суми за виключенням сум, виплачених по рішенню Тернопільського міськрайонного суду від 03 червня 2011 року.
Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Тернопільській області - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оскаржили його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову в частині незадоволених позовних вимог скасувати і прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги повністю.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначають, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Сторони в судове засідання не прибули, хоч про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2011 року, ухваленою у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в Тернопільській області, третя особа - Служба безпеки України в Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, котра залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, зобов'язано ГУПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 жовтня 2008 року із зарахуванням до вислуги років період його роботи з 04 квітня 1974 року по 03 лютого 1993 року.
Відповідно до ч. 3 та 5 ст. 254 КАС передбачено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Враховуючи вищезазначену норму, необхідно вказати, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2011 року набрало законної сили 27 серпня 2013 року, з моменту постановлення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, однак це не змінює процедури його виконання в частині застосування редакцій законів, що були використані при його ухваленні. А спірні правовідносини, котрі вирішені вказаною постановою, регулюються законодавством, що діяло на момент звільнення позивача з служби та набуття ним права на отримання пенсії, тобто 30 грудня 2006 року.
Частиною 1, 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції від 04 квітня 2006 року, котра діяла на момент звільнення позивача з військової служби) встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Саме цією редакцією Закону слід керуватись при визначенні максимального розміру пенсії на момент її призначення ОСОБА_1 і він складає 90%, а не 80% як зазначає представник ГУПФУ в Тернопільській області.
Відповідно до витягу з пенсійної справи № N/A 774 - СБУ (пенсія за вислугу років перерахована з 01 квітня 2014 року) та письмових пояснень представника ГУПФ України в Тернопільській області, вислуга років ОСОБА_1 становить 34 роки.
Згідно архівного витягу додатку до наказу Голови СБ України від 01 вересня 2003 року №371/ДСК (а.с.36-37), що діяв на момент звільнення позивача з служби, при вислузі від 25 і більше років розмір процентної надбавки за вислугу років повинен становити 40 %.
Посилання представника УСБУ в Тернопільській області на те, що розмір такої надбавки повинен становити 30%, а не 40%, оскільки у вказаному наказі Голови Служби безпеки України відсутній перелік посад котрі ОСОБА_1 обіймав з 04 квітня 1974 по 03 лютого 1993 року як таких, котрі дають право на отримання цих виплат.
Колегія судді вважає такі твердження безпідставними та погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вказані ним пункти 2 - 2.6 наказу № 371/ДСК від 01 вересня 2003 року перелічують періоди в календарному обчисленні які зараховуються військовослужбовцям до вислуги років та надають прав на отримання надбавки за вислугу років, а така вислуга уже встановлена (34 роки) і не заперечується ГУПФУ в Тернопільській області.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій Управління Служби безпеки в Тернопільській області стосовно відмови у здійсненні перерахунку надбавки за вислугу років та розміру пенсії відносно суми грошового забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в цій частині слід відмовити, оскільки вказаний орган не є суб'єктом здійснення таких дій.
Безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення є позовні вимоги про встановлення того, що на дату його звільнення та на даний час при розрахунку пенсії надбавка за вислугу років відносно сум грошового забезпечення становить 40%, а розмір пенсії становить 90% відносно суми грошового забезпечення і зобов'язання УСБУ в Тернопільській області видати ГУПФУ в Тернопільській області видати довідку про процентну надбавку за вислугу років у розмірі 40% відносно суми грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсії з 01 жовтня 2008 року.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають.
Відтак, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2014 року у справі № 607/3406/14-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: C.М. Кузьмич
В.З. Улицький