вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39
"23" квітня 2014 р. Справа № 370/596/14-ц
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Оберемко В.О. при секретарі Гребінській Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області, Управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області, третя особа: Реєстраційна служба Макарівського районного управління юстиції Київської області про визнання недійсними рішення Забуянської сільської ради та державних актів на право власності на земельну ділянку, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з вказаним позовом в обгрунтування якого зазначив, що 31.05.2008 року отримав в дар від своєї матері домоволодіння, яке розтошоване в АДРЕСА_1 та яке в подальшому відповідно до вимог діючого законодавства було за ним зареєстровано на праві приватної власності в КП КОР «Макарівське БТІ»
Проте, будучи власником вказаного домоволодіння, після смерті матері, в 2013 році, виявив, що земельна ділянка на якій розташоване домоволодіння належить на праві власності його померлій матері згідно державних актів зареєстрованих в 2009 році (площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та площею 0,1743 га для ведення ОСГ), вважає, що оскільки станом на 2009 рік дарувальниця не була власником житлового будинку, а тому й не мала права на приватизацію земельної ділянки на якій розташований належний позивачу жилий будинок, а відповідно Забуянська сільська рада Макарівського району Київської області не мала права приймати рішення про надання дозволу на приватизацію цієї земельної ділянки, як наслідок за їх захистом вимушений звернутись до суду.
В судовому засіданні позивач викладене підтримав, позов просив задовольнити.
Відповідач - Забуянська сільська рада Макарівського району Київської області належним чином повідомлена про день та час розгляду справи в судове засідання представника не направила, поважності причин неявки суду не повідомила, заяв та клопотань не подавала.
Відповідач Управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області згідно поданої заяви просив справу розглядати без участі представника.
Третя особа згідно поданої заяви просила справу розглядати без участі представника.
Заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно договору дарування від 31 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу, реєстраційний номер 3938, ОСОБА_3 (матір'ю позивача по справі ОСОБА_1.) було подаровано останньому житловий будинок з надвірними будівлями, що в цілому складає домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 (підтверджується договором дарування від 31.05.2008 року, а.с.7-8 та витягом з державного реєстру правочинів, а.с.9), яке в свою чергу, належало дарувальниці на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області від 09 березня 2008 року, на підставі рішення виконавчого комітету цієї ж сільської ради від 25 червня 2007 року, № 46.
Дарувальниця ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року (підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15.03.2013 року, а.с.11) проживала разом з позивачем (обдарованим) у вищевказаному будинку.
Подароване в 2008 році позивачу домоволодіння було розташоване на земельній ділянці загальною площею 0.4243 га, яка складається з двох земельних ділянок площею 0,25 га (кадастровий номер 3222782301:01:009:0078) для будівництва та обслуговування жилого будинку та площею 0,1743 га (кадастровий номер 3222782301:01:009:0077) для ведення ОСГ, які належали на праві власності померлій дарувальниці згідно державних актів серії серії ЯИ № 370098 виданого 30 жовтня 2009 року на підставі рішення Забуянської сільської ради за № 154-25-05 від 16 червня 2009 року та серії ЯИ № 370097 виданого 30 жовтня 2009 року на підставі рішення Забуянської сільської ради за № 154-25-05 від 16 червня 2009 року відповідно (підтверджується копіями вказаних державних актів, а.с.12, 12 зворот та а.с.13, 13 зворот).
Позивач вважає, що у зв'язку з набуттям ним права власності на домоволодіння (житловий будинок та господарські споруди) до нього переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщено домоволодіння, а відповідно він має право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність, що в даному випадку неможливе внаслідок незаконного набуття права власності на земельну ділянку померлою ОСОБА_3
Відповідно до пояснень позивача та письмових матеріалів справи судом достовірно встановлено, що під час укладенння договору дарування від 31 травня 2008 року, земельна ділянка обдарованій належала на праві користування. Виходячи з аналізу вказаного договору дарування при його укладенні питання між сторонами договору щодо переходу прав на земельну ділянку (ділянки) взагалі не вирішувалось, а тому, враховуючи час укладення договору дарування, період спільного проживання та час смерті дарувальника, а також норми ч.2 ст.120 Земельного кодексу України (в редакції ЗУ № 997-V від 27.04.2007 року, яка діяла на момент вчинення правочину) суд вважає, що виниклі право відносини є спадковими, які чітко врегульовані нормами Книги VI (спадкове право) ЦК України а позивач, в даному випадку є спадкоємцем до майна померлої.
Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом та ст.61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 120 ЗК України (в редакції ЗУ № 997-V від 27.04.2007 року, яка діяла на момент вчинення правочину) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
В той же час, відповідно до ч.2 цієї ж статті якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
У відповідності до ст.ст. 1268 -1269 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття не залежно від часу прийняття спадщини. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
У відповідності із положеннями ч. 2-3 п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов одержання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі, вимога про визнання права на спадщину у судовому порядку не розглядається, однак, коли нотаріус відмовляє у оформленні відповідного свідоцтва на певний об'єкт спадкування, то особа може звернутися до суду для вирішення даного питання за правилами позовного провадження.
Попри викладене, позивач під час розгляду справи, клопотань про витребування матеріалів спадкової справи (для встановлення в судовому засіданні наявності інших спадкоємців) в порядку вимог ст.133 ЦПК України - забезпечення доказів або ст.137 ЦПК України - витребування доказів, не заявляв. В той же час, обставини, які входять до предмета доказування відповідно до ч. 1 ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.
Враховуючи викладене а також відсутність відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та не дотримання позивачем нотаріального порядку оформлення спадщини, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Крім того, суд критично відноситься до твердження позивача щодо недійсності рішення сільської ради щодо передачі земельних ділянок у приватну власність, як наслідок, недійсність державних актів на право власності оскільки, як було вищезазначено, під час укладення договору дарування перехід прав на земельну ділянку (ділянки) не вирішувався, а тому, відповідно до діючих на час укладення договору норм земельного законодавства до позивача переходило право власності лише на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, що в свою чергу ставить під сумнів за викладених обставин твердження позивача про недійсність рішення сільської ради та державних актів в частині, що стосується земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та для будівництва та обслуговування жилого будинку в цілому.
Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України поверненню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись Постановою Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 116, 120 ЗК України (в редакції ЗУ № 997-V від 27.04.2007 року, яка діяла на момент вчинення правочину), ст.ст. 1218-1219, 1268-1269 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 215, 223 ЦПК України, суд ,-
вирішив:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд Київської області, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення, а особами, що беруть участь у справі, але не/були присутніми під час проголошення рішення суду - в десятиденний строк з дня отримання його копії.
Суддя В.О.Оберемко