29 вересня 2014 р. Справа № 804/13594/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барановського Р. А.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "СФГ ПРИВАТ АГРО" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Приватне підприємство "СФГ ПРИВАТ АГРО" (далі-ПП «СФГ ПРИВАТ АГРО», підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить:
-визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року Приватного підприємства "СФГ ПРИВАТ АГРО";
-зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року податковою звітністю Приватного підприємства "СФГ ПРИВАТ АГРО", прийняти її до обліку та включити декларацію з податку на додану вартість до бази даних Міністерства доходів і зборів України;
-зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності Приватного підприємства "СФГ ПРИВАТ АГРО".
Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю дій податкового органу. Так, позивач зазначає, що під час реєстрації податкової накладної ПП «СФГ ПРИВАТ АГРО» шляхом подачі зазначеної звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі позивач отримав квитанцію №1 від 15.08.2014р, у якій зазначено, що документ не прийнято, оскільки в ньому виявлені помилки, а саме: для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір МДЗУ. 19.08.2014 року позивач повторно направив засобами електронного зв'язку договір №190820141 про визнання електронних документів. У відповідь підприємством було отримано Квитанцію №1 із змістом "Документ збережено на центральному рівні", а квитація №2 не надійшла взагалі. У зв'язку з відсутністю можливості направити податкової звітності в електронному вигляді, позивачем на адресу відповідача 19.08.2014 року було направлено податкову звітність засобами поштового зв'язку, проте вказане поштове відправлення було повернуто на адресу підприємства із відміткою "відмова від отримання". Таким чином, ПП «СФГ ПРИВАТ АГРО» вважає дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його права та законі інтереси, а також порушують встановлений порядок подання податкової звітності, встановлений ст. 49 Податкового кодексу України.
Позиція відповідача, відображена у запереченнях на позов, полягає у правомірності дій Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Відповідач вважає, що платник податків має сам створити певні умови та здійснити відповідні заходи, для подання звітності засобами телекомунікаційного зв'язку. Крім того, відповідач зазначив, що у відповідності до службової записки (вих. №23 від 22.09.2014р.) у період з серпня 2014р. по 22.09.2014р. податкова звітність від ПП «СФГ ПРИВАТ АГРО» не надходило, у зв'язку з чим прийняття такої звітності та подальша її обробка є неможливою.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ПП «СФГ ПРИВАТ АГРО» (код ЄДРПОУ 38965186) перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, податковий орган, відповідач) та є платником податку на додану вартість.
15.08.2014р. позивач з метою здійснення реєстрації податкової накладної направив до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська засобами електронного зв'язку в електронній формі зазначену звітність.
У відповідь підприємство отримало квитанцію №1 від 15.08.2014р, у якій зазначено, що документ не прийнято, оскільки в ньому виявлені помилки, а саме: для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір МДЗУ.
19.08.2014 року позивач повторно направив засобами електронного зв'язку договір №190820141 про визнання електронних документів.
У відповідь підприємством було отримано Квитанцію №1 із змістом "Документ збережено на центральному рівні".
З метою своєчасного подання податкової звітності, а також у зв'язку з неможливістю направлення звітності в електронному вигляді, 19.08.2014 року позивач направив на адресу ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська поштовим відправленням - рекомендованим листом з повідомленням про вручення шляхом пріоритетної кур'єрської доставки податкову звітність, а саме - податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року, додаток № 5 до декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією опису вкладення.
Проте, зазначений лист повернувся до ПП «СФГ ПРИВАТ АГРО» у зв'язку з відміткою «Відмова від отримання»
Позивач, вважаючи, що дії відповідача порушують його права та законі інтереси щодо подання податкової звітності та є неправомірними, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Пунктом 49.1 та п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 49.5 ст. 49 Податкового кодексу Кодексу - у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.
Пунктом 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно положеннями п. 48.1, п. 48.3, п. 48.4, 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків;
- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).
В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
- відмітка про звітування за спеціальним режимом;
- код виду економічної діяльності (КВЕД);
- код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ;
- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.
Як передбачено абзацем 1 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Відповідно п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Підпунктом 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що повідомлення є юридичною формою рішення про можливість його оскарження.
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за № 320/15011 (далі - Інструкція №233), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.
Відповідно до п .2 Інструкції №233, для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.
Пунктом 7 Інструкції №233 передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).
Судом встановлено, що 19.08.2014 р. між ПП «СФГ ПРИВАТ АГРО» та ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська було укладено договір про визнання електронних документів № 190820141, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих ПП «СФГ ПРИВАТ АГРО» в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Слід зазначити, що сторонами не наведено тверджень та відповідних доказів щодо розірвання договору №190820141 від 19.08.2014р. про визнання електронних документів. Отже, позивач має право на надіслання податкової звітності в електронному вигляді засобами електронного зв'язку.
На підставі даного договору ПП «СФГ ПРИВАТ АГРО» засобами електронного зв'язку було направлено відповідачу договір про визнання електроних документів та отримано у відповідь квитанцію №1 зі змістом «Документ збережено на центральному рівні». Квитанція №2 до підприємства не надходила.
При цьому, п. 7.3, п. 7.4 та п. 7.5 Інструкції №233 встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Згідно п. 7.6 Інструкції №233, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Судом встановлено, що друга квитанція, в якій би значилося про наявність помилок у поданому позивачем документі, ПП «СФГ ПРИВАТ АГРО» не надсилалась.
Враховуючи порушення ДПІ у Красногварійському районі м.Дніпропетровська приписів Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку в частині не надіслання позивачу квитанції № 2, суд приходить до висновку про протиправність дій податкового органу щодо неприйняття податкової звітності підприємства засобами електронного зв'язку в електронній формі.
Також судом встановлено, що у зв'язку із неможливістю подання податкової звітності в електронному вигляді телекомунікаційного зв'язку в електронному вигляді засобами, ПП «СФГ ПРИВАТ АГРО» було направлено податкову звітність з податку на додану вартість за липень 2014 року у паперовому вигляді кур'єрською службою, але зазначений лист повернувся позивачу з зазначення такої підстави як відмова від отримання.
При цьому письмового повідомлення про відмову з посиланням на конкретні обставини та/або правові норми щодо причин відмови у прийнятті податкової звітності за липень 2014 року та ні позивачу, ні суду не надано.
Згідно з п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що податкова декларація повинна бути прийнята податковим органом вчасно на підставі п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме з дати її фактичного подання. В такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права повинні бути відновленими.
Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).
Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.
Наведена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року N 1503/12/13-12.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації відповідно до п.п.49.12.1 п.49.12 ст.49 Податкового кодексу України така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.
Методичними рекомендаціями щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України 14.06.2012 р. № 516, встановлено, що за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.
Окрім того, відповідно до п. 8 розділу 1 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014р. за № 217/24994 (далі - Порядок № 765) супроводження єдиного технологічного процесу автоматизованої обробки інформації щодо обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску здійснюється територіальними органами Міндоходів відповідно до функціональних повноважень.
Згідно з п. 11 розділу 1 Порядку № 765, за даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо.
Пунктом 1 розділу 2 Порядку № 765 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.
Відповідно до п. 16 розділу 2 Порядку № 765 посадовими особами Головного управління Міндоходів на підставі даних інтегрованої картки щороку станом на 1 січня здійснюється інвентаризація взаєморозрахунків за кожним платником та оформлюється акт про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку, відкритому на ім'я Головного управління Міндоходів, обидва примірники якого направляються листом з повідомленням про вручення платнику податків для узгодження суми залишку. Протягом 30 днів з дати складання Головним управлінням Міндоходів акта про звірення залишків перший примірник, підписаний платником, повинен бути повернений до Головного управління Міндоходів.
Наведені вище положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.
З огляду на викладене, а також з метою захисту порушених прав підприємства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська відновити подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності ПП «СФГ ПРИВАТ АГРО» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Органи державної податкової служби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних дій, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.
Враховуючи, що захисту в адміністративному судочинстві підлягає порушене право, а не те, що можливо буде порушено у майбутньому, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача відновити подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності Приватного підприємства "СФГ ПРИВАТ АГРО" не може бути задоволена.
З огляду на викладене, позов Приватного підприємства "СФГ ПРИВАТ АГРО" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року Приватного підприємства "СФГ ПРИВАТ АГРО".
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року податковою звітністю Приватного підприємства "СФГ ПРИВАТ АГРО", прийняти її до обліку та включити декларацію з податку на додану вартість до бази даних Міністерства доходів і зборів України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «СФГ ПРИВАТ АГРО» (код ЄДРПОУ 38965186) судові витрати у розмірі 24, 36 грн. (двадцять чотири гривні тридцять шість копійок).
Копію постанови направити сторонам по справі.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Р.А. Барановський