23 жовтня 2014 року Справа № 134196/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представника позивача Ігнатенка С.С.,
представника відповідача Сабадош А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.П.» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «А.В.П.» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.05.2011 року №0001332341, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137557, 63 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року позов задоволено.
Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 16.05.2011 року №0001332341, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 137557, 63 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.
Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у м. Ужгороді, подавши на неї апеляційну скаргу.
Апелянт посилається на те, що в лютому 2011 року позивач частково сформував податковий кредит за рахунок здійснення господарських операцій з ПП «Елвіко» та ПП «Олми», у яких відсутній об'єкт оподаткування ПДВ операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України. На підставі наданих висновків ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ПП «ТД Макком» - єдиний постачальник ПП «Елвіко» та ПП «Олми», не знаходиться за юридичною адресою. Аналізом звітів, реєстраційних та інших документів встановлено, що на вказаних підприємствах відсутні основні засоби та трудові ресурси, що свідчить про те, що всі операції купівлі-продажу та операції з надання послуг з ПП «ТД «Макком» та з ПП «Олми» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Під час розгляду справи судом першої інстанції проігноровано лист Вищого адміністративного суду України від 2.06.2011 року № 742/11/13-11 стосовно правомірності відображення платниками в податковому обліку операцій, які фактично не відбулися. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинними законодавством. Суд зазначеного не врахував та безпідставно задовольнив позов. Суд зазначеного не врахував та безпідставно задовольнив позов.
Апелянт просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У справі встановлено, що 29.04.2011 року ДПІ у м. Ужгороді було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «А.В.П.» з питань правомірності нарахування податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.
За наслідками проведеної перевірки складено акт № 921/23-1/22088768 від 4.05.2011 року, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п. 3. ст. 5 та п. 1. ст. 7 Господарського кодексу України, ст. 92, ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ч. 1. ст. 216, ст.ст. 234, 626, 655, 658, 662, 664 Цивільного кодексу України, податковим органом зроблено висновок про нікчемність договору постачання № 040211 від 3.01.2011 року, укладеного між ПП «Елвіко» (постачальник) та ТзОВ «А.В.П.» (покупець) з обсягом поставок за лютий 2011 року в розмірі 790665,76 грн., в т.ч. ПДВ 131777,63 грн., а також договору щодо надання маркетингових досліджень № 14 від 1.01.2011 року, укладеного між ТзОВ «А.В.П.» (замовник) та ПП «Олми»(виконавець), з обсягом проведених операцій в лютому 2011 року в розмірі 34680 грн., в т.ч. ПДВ 5780 грн. Також зафіксовано порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим за наслідками перевірки зменшено податковий кредит ТзОВ «А.В.П.» за лютий 2011 року в сумі 137557,63 грн.
12.05.2011 року позивачем подано ДПІ у м. Ужгороді заперечення № 66 від 12.05.2011 року на акт перевірки від 4.05.2011 року № 921/23-1/22088768.
Згідно листа ДПІ у м. Ужгороді №3826/10/23-1 заперечення ТзОВ «А.В.П.» було розглянуто та залишено без задоволення.
На підставі акта перевірки № 921/23-1/22088768 від 4.05.2011 року відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001332341 від 16.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 137557,63 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що 1.01.2011 року між позивачем та ПП «Олми» було укладено договір на проведення маркетингових досліджень № 14, предметом якого є проведення ПП «Олми» за плату маркетингових досліджень території: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 89.
Реальний характер вказаного договору підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій з надання маркетингових послуг про що свідчать наявні в матеріалах справи підтвердні документи, а саме акт здачі-приймання робіт № ОЛ-0000028 від 28.02.2011 року та податкова накладна. При цьому, реальність здійснення господарської операції з надання маркетингових послуг підтверджується фактичним результатом проведених маркетингових досліджень. Зокрема, в матеріалах справи міститься наданий позивачу ПП «Олми» звіт маркетингових досліджень оренди торгових приміщень в місті Ужгород.
3.01.2011 року між позивачем та ПП «Елвіко» було укладено договір постачання №040211, предметом якого є постачання за плату ПП «Елвіко» позивачу продуктів харчування в асортименті.
Реальний характер вказаного договору підтверджений фактичним здійсненням господарських операцій поставки продуктів харчування про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме: видаткові накладні (а.с. 90-99), акти приймання товару (а.с. 100-102) та платіжні доручення на оплату вартості поставленого товару (а.с. 103-108). При цьому, фактична поставка товарно-матеріальних цінностей за договором постачання № 040211 від 3.01.2011 року підтверджується їх подальшим використанням у господарській діяльності позивача, зокрема, поставлений за вказаним договором товар був реалізований позивачем третім особам, що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними (а.с. 109-112) та податковими накладними (а.с. 113-118).
Задовольняючи позов ТзОВ «А.В.П.», суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність порушень позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно з п.201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктом 14.1.18 ст.14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Як видно з матеріалів справи, укладення позивачем договорів/угод з ПП «Елвіко» та ПП «Олми» узгоджуються з його основним видом діяльності - неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, а також роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
Посилання податкового органу на те, що контрагент позивача ПП «Елвіко» мало правовідносини із ПП «ТД Макком», яке незаконно формувало податковий кредит та податкові зобов'язання по взаємовідносинах з контрагентами не заслуговують на увагу, оскільки позивач жодних правовідносин з вказаними підприємствами не мав, тому можлива протиправна поведінка даного суб'єкта як учасника попереднього ланцюга постачання товару, не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності спірної господарської операції, вчиненої між позивачем та його безпосереднім контрагентом - ПП «Елвіко», а отже не може створювати для позивача якісь негативні наслідки.
Відсутність ПП «ТД Макком», з яким позивач не мав жодних правовідносин, та ПП «Олми» за юридичною адресою не є достатньою підставою для визначення спірних правочинів нікчемними. Зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне визнання за собою нікчемності всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації.
Також слід зазначити, що згідно ст. 16 ПК України, обов'язок ведення обліку доходів та витрат, складання та подання податкової звітності, сплати податків і зборів покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Отже, слід прийти до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи невідображенні) в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки інших платників.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем сформовано податковий кредит відповідно до вимог податкового законодавства, тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 16.05.2011 року №0001332341 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року у справі №2а-0770/1730/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М. Старунський