23 жовтня 2014 року Справа № 90159/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,
У липні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2011 року №0000661702/0/12187 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 118742,50 грн.( 94994,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями 23748,50 грн.) та від 03.06.2011 року №0000981702/0/19175 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3910грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3910грн.).
Посилався на те, що висновки відповідача щодо порушення ним вимог підпунктів 2.3.1. пункту 2.3. статті 2, підпунктів 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, пунктів 9.3, 9.4. та підпункту «а» пункту 10.1. та пункту 10.2. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірними, оскільки він правомірно не реєструвався платником ПДВ з 20.01.2009 року. Доказів, щодо наявності обставин, з якими закон пов'язує обов'язкову реєстрацію платником ПДВ в акті податкової перевірки не зазначено.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 року позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 05.04.2011 року №0000661702/0/12187 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 118742,50 грн.(за основним платежем на 94994,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 23748,50 грн.) в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 90464 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22616 грн.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 03.06.2011 року №0000981702/0/19175 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3910грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3910грн.).
Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ в Залізничному районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування та прийняття нової постанови про відмову позивачу в задоволенні позову.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання податкового органу про оголошення перерви з метою подання доказів на обґрунтування позиції відповідача. Суд не врахував, що позивач, працюючи на спрощеній системі оподаткування, в 4-му кварталі 2008 року перевищив обсяг виручки 500 тис. грн. на 6 400 грн., в зв'язку з чим був зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ. Оскільки такого обов'язку він не виконав податковий орган правомірно нарахував йому податок на додану вартість за 2009 та 2010 роки на суму 94994 грн.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а інші особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Позивач за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року та за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок), а за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування.
Позивач як платник єдиного податку за 2008 рік отримав виручку від реалізації 506400,00 грн. та в четвертому кварталі 2008 року перевищив обсяг виручки на 6400 грн., у зв'язку з чим на виконання вимог Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» перейшов на загальну систему оподаткування з 01.01.2009 року. За 2009 рік позивач отримав валовий дохід 22650 грн., а в 2010 року як платник єдиного податку отримав виручку від реалізації у розмірі 452320грн.
ДПІ у Залізничному районі м. Львова провела перевірку дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 року та склала акт від 21.03.2011 року № 573/17-323/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки».
На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №0000661702/0/12187 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 118742,50 грн.(за основним платежем на 94994,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 23748,50 грн.).
Рішенням ДПА у Львівській області за результатами розгляду первинної скарги від 31.05.2011 року №14788/10/25-005/1141 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 05.04.2011 року №0000661702/0/12187 залишено без змін, а скаргу без задоволення та донараховано позивачу 3910 грн. штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість відповідно до пункту 120.1. статті 120 Податкового кодексу України (далі -ПК України).
На підставі рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 31.05.2011 року №14788/10/25-005/1141 відповідачем прийнято податкове оскаржуване повідомлення-рішення від 03.06.2011 року №0000981702/0/19175 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3910 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.п. 2.3.1. п. 2.3 ст.2 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, при дотриманні ними, зокрема, умови щодо не перевищення встановленого пунктом 1 Указу обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік у 500 000 грн.
В зв'язку з цим, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач був зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ у січні 2009 року, оскільки, протягом 4 кварталу 2008року він перевищив встановлений граничний обсяг виручки за рік у 500 000 грн. Тому відповідач правомірно збільшив суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 4530 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1132,5грн. на отриманий позивачем на загальній системі оподаткування у 2009 році валовий дохід у розмірі 22650 грн., чого не оспорює позивач.
Однак, збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 90464 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22616 грн. на отриману позивачем як платником єдиного податку виручку від реалізації у розмірі 452320грн., відповідач здійснив без належних на те законних підстав.
Оскільки виручка, яку позивач отримав у 2010 році у розмірі 452320грн. не може підлягати оподаткуванню податком на додану вартість, бо така виручка була отримана після реєстрації позивача платником єдиного податку.
Згідно з пп. «в» п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку.
Абз. 10 п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»- «е» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах «а»- «б» цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в»- «е» цього пункту (абз. 13 п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Фізичні особи - підприємці, які сплачують єдиний податок, не є платниками податків і зборів, перелічених у пункті 6 статті 1 Указу, в тому числі податку на додану вартість і тому не здійснюють операції з поставки товарів, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.
Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податкового кредиту та складання податкових накладних, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.
Пунктом 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що у разі, якщо особа, на яку не поширюється дія п. 2.3 ст. 2 цього Закону як платник податку вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам п.п. 2.2 ст. 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.
Позивач такої заяви не подавав, що не заперечується представником відповідача. Реєстрація платником податку на додану вартість, яка повинна була бути проведена з 20.01.2009 року, припинилася з моменту переходу позивача на спрощену систему оподаткування (отримання свідоцтва про сплату єдиного податку) з 01.01.2010 року, оскільки, заяви на добровільну реєстрацію платником ПДВ позивач не подавав, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 90464 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22616 грн. є неправомірним.
Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 120.1. статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Оскільки до дати реєстрації платником податку на додану вартість особа не має права на подання податкової декларації, суд приходить до висновку, що штрафні санкції за неподання позивачем податкових декларацій з податку на додану у розмірі 3910 грн., застосовані неправомірно, оскільки, позивач не був у встановленому порядку зареєстрований платником податку на додану вартість, а відтак не мав права подавати такі декларації.
З врахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 05.04.2011 року №0000661702/0/12187 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 118742,50 грн.(за основним платежем на 94994,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 23748,50 грн.) є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 90464 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22616 грн., а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 03.06.2011 року №0000981702/0/19175 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3910грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3910грн.) є протиправним і підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та на законних підставах задовольнив позов. Тому підстав для скасування оскаржуваної постанови не має.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 року в справі № 2а-8029/11/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М.Старунський