Справа № 521/7716/14-ц
Номер провадження 2/521/7061/14
23 жовтня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Лічмана Л.Г.
при секретарі - Тимофієнко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
23.05.2014 р. ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаною позовною заявою до ОСОБА_2, у якій просила визнати за нею право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, який складається з: літ. «А» - житлового будинку, загальною площею 42,0 кв.м., в тому числі житловою - 26,0 кв.м. та підсобною - 16,0 кв.м.; літ. «Б» - житлового будинку, загальною площею 97,9 кв.м., в тому числі житловою - 53,5 кв.м. та підсобною - 44,4 кв.м.; літ. «В» - літньої кухні, площею 15,7 кв.м.; літ. «Г» - душу-убиральні, площею 3,5 кв.м.; літ. «Д» - навісу, площею 6,7 кв.м; літ. «Е» - сараю, площею 17,5 кв.м.; літ. «Ж» - убиральні, площею 1,4 кв.м.; літ. «З» - сараю, площею 15,8 кв.м.; № 1-3 - огорож; І - вимощення, що розташований на земельній ділянці площею 630,0 кв.м., яка знаходиться в фактичному користуванні - в порядку спадкування за законом після померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та стягнути з відповідача судові витрати. Ухвалою суду замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного, Одеську міську раду.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.08.2014 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 який складається з : літ. «А» - житлового будинку, загальною площею 42,0 кв.м., в тому числі житловою - 26,0 кв.м. та підсобною - 16,0 кв.м.; літ. «Б» - житлового будинку, загальною площею 97,9 кв.м., в тому числі житловою - 53,5 кв.м. та підсобною - 44,4 кв.м.; літ. «В» - літньої кухні, площею 15,7 кв.м.; літ. «Г» - душу-убиральні, площею 3,5 кв.м.; літ. «Д» - навісу, площею 6,7 кв.м; літ. «Е» - сараю, площею 17,5 кв.м.; літ. «Ж» - убиральні, площею 1,4 кв.м.; літ. «З» - сараю, площею 15,8 кв.м.; № 1-3 - огорож; І - вимощення.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2014 р. на підставі заяви Одеської міської ради зазначене заочне рішення було скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку,
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала зазначені позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник відповідача - Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
На підставі пояснень позивача, наданих нею доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні до них правовідносини.
Подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 1948 році у м. Одесі на земельній ділянці, яка їм не надавалась у безстрокове або тимчасове користування, побудували житловий будинок під літ. «А» - загальною площею 42,0 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: двома сараями, літньою кухнею, убиральнею, огорожами та вимощенням. ( а.с. 17-23) Пізніше цьому будинку була надана поштова адреса: АДРЕСА_2.
Позивач ОСОБА_1. народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 р. у сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, видане Іллічівським р/б РАГС м. Одеси (актовий запис № 607. (а.с. 11)
Після укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, дружині присвоєно прізвище «ОСОБА_1» та 03.09.1977 р. видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 та в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 2108. (а.с. 13)
З домової книги видно, що у житловому будинку по АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_4 і ОСОБА_6 по день смерті, а ОСОБА_1 постійно проживає по теперішній час, відповідно до паспорту вона зареєстрована у будинку з 22.05.1969 року. (а.с.55-60)
Рішенням виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящихся № 652 від 25.07.1956 р. про результати обміру земель по будуванню кварталу № 618 м. Одеси вирішено затвердити надані комісією висновки з обміру земель будівельного кварталу № 618 загальною площею 4838 кв.м. і пропозиції комісії, встановлено для домоволодінь, користувачі яких не надали правовстановлюючі документи д/хоз. № 397, земельну площу за нормами, передбаченими чинним законоположенням. Серед цих користувачів ОСОБА_3 під його домоволодіння АДРЕСА_3 встановлена і закріплена земельна ділянка площею 609 кв.м. (а.с.50-51)
У 1956 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом. Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів. Тому, подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як особи, що самовільно без відведення у користування земельної ділянки, побудували житловий будинок під літ. «А» - загальною площею 42,0 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, не набули на зазначені об'єкти права власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у віці 56 років помер ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис за № 7071 та Жовтневим РАГС м. Одеси видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3. (а.с. 8) Заповіту він не залишив. Після його смерті відкрилась спадщина на будівельні матеріали, обладнання, які були використані у закінченому будівництвом житлового будинку під літ. «А» - загальною площею 42,0 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами.
Відповідно до вимог ст.ст. 549 і 548 ЦК УРСР ОСОБА_4 та ОСОБА_1 визнаються такими, що прийняли спадщину за законом, як спадкоємці 1 черги, тому що вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Рішенням 3 сесії Іллічівської районної ради м. Одеси від 26.09.1990 року будинок по АДРЕСА_1 номер. Цим же рішенням виконкому Іллічівської районної ради м. Одеси дозволено вирішувати питання визнання права власності за громадянами житлового масиву «Сахарний». (а.с.14-16) Таке питання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не вирішували.
У 1982 році ОСОБА_4 за участю ОСОБА_1 та її чоловіка без дозволу, проекту на цій же земельній ділянці побудували житловий будинок під літ. «Б» - загальною площею 97,9 кв.м. Зазначений об'єкт будівництва являються самочинним будівництвом, тому що вони збудовані без належного дозволу. ( ст. 105 ЦК УРСР і ч. 1 ст. 376 ЦК України) Тому ОСОБА_4 не набула на зазначений об'єкт права власності.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у віці 74 років, на підставі чого Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої райадміністрації виконкому Одеської міськради видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (актовий запис № 4741). (а.с. 9) Заповіту вона не залишила.
Після звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи, а також згідно довідки № 438799.67.14 р., виданої КП «БТІ» ОМР у неї відсутня державна реєстрація на житловий будинок під АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 р. та рекомендовано звернутися до суду для визнання права власності в порядку спадкування.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну їй частину на будівельні матеріали, обладнання, які були використані у закінченому будівництвом житлового будинку під літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами та на будівельні матеріали, обладнання, які були використані у закінченому будівництвом житлового будинку під літ. «Б» розташований у АДРЕСА_1.
Цю спадщину за законом прийняла ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 549 і 548 ЦК УРСР, як спадкоємець 1 черги, фактично вступивши в управління та володіння цією часткою майна.
Пленум Верховного Суду України в п. 7 та 8 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 роз'яснив судам, що у разі смерті забудовника до завершення будівництва, його права та обов'язки входять до складу спадщини лише у тому разі, якщо будівництво здійснювалось ним згідно із законом. Якщо ж спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, то до спадкоємців переходить лише право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З наданого технічного паспорта від 21.03.2013 р. на будинок АДРЕСА_1 вбачається, що він складається з літ. «А» - житлового будинку, загальною площею 42,0 кв.м., в тому числі житловою - 26,0 кв.м. та підсобною - 16,0 кв.м.; літ. «Б» - житлового будинку, загальною площею 97,9 кв.м., в тому числі житловою - 53,5 кв.м. та підсобною - 44,4 кв.м.; літ. «В» - літньої кухні, площею 15,7 кв.м.; літ. «Г» - душу-убиральні, площею 3,5 кв.м.; літ. «Д» - навісу, площею 6,7 кв.м.; літ. «Е» - сараю, площею 17,5 кв.м.; літ. «Ж» - убиральні, площею 1,4 кв.м.; літ. «З» - сараю, площею 15,8 кв.м.; № 1-3 - огорож; І - вимощення.
Крім того, зазначено, що будівлі А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З збудовані до 05.08.1992 р. згідно Інструкції № 127 від 24.05.2001 р. про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (із змінами та доповненнями) - не належать до самочинних. Однак, зазначене твердження не відповідає дійсності. Відповідно до п. 3.2. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється, що по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
Такий висновок позивачем суду надано не було, що надає підстави вважати про його відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва.
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України і ст. 3 ЦПК України). Позивач звернулася до суду з позовом про визнання право власності на самочинне будівництво при відсутності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, і що відсутність рішення такого органу дають підстави вважати про наявність спору про право.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом підлягають частковому задоволенню шляхом визнання права власності на будівельні матеріали, обладнання, які були використані у закінченому будівництвом садибному (індивідуальному) житловому будинку АДРЕСА_1 що надасть їй можливість реалізувати своє право на спадкоємство, шляхом введення вказаних спірних житлових будинків до експлуатації та отримання правовстановлюючих документів на домоволодіння у цілому.
Керуючись ст.ст. 60, 209, 212-215 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на будівельні матеріали, обладнання, які були використані у закінченому будівництвом садибному (індивідуальному) житловому будинку АДРЕСА_1 який складається з : літ. «А» - житлового будинку, загальною площею 42,0 кв.м., в тому числі житловою - 26,0 кв.м. та підсобною - 16,0 кв.м.; літ. «Б» - житлового будинку, загальною площею 97,9 кв.м., в тому числі житловою - 53,5 кв.м. та підсобною - 44,4 кв.м.; літ. «В» - літньої кухні, площею 3,5 кв.м.; літ. «Д» - навісу, площею 6,7 к.в.м; літ. «Е» - сараю, площею 17,5 кв.м.; літ. «Ж» - убиральні, площею 1,4 кв.м.; літ. «З» - сараю, площею 15,8 кв.м.; № 1-3 - огорож; І - вимощення.
В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.