Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"30" вересня 2014 р. Справа № 911/3430/14
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради до Приватного підприємства „Бізнес-Тайм" про стягнення боргу,
за участю представників сторін:
прокуратури: Фоменко Ю.С. (посв. №019135),
позивача: Настенко М. В. (дов. №01-34/186 від 23.12.2013),
відповідача: Коршенов В.В. (керівник)
У серпні 2014 року прокурор м. Біла Церква (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства „ Бізнес-Тайм " (далі - відповідач) про стягнення боргу з орендної плати.
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 492 нежитлового приміщення від 25.04.2013, щодо своєчасної та повної оплати платежів за період користуванням об'єктом оренди, у зв'язку з цим прокурор просить суд стягнути з відповідача 24503 грн 61 коп. основного боргу та 3950грн 65 коп. пені.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.08.2014.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 26.08.2014 представників прокуратури та відповідача, неподанням прокуратурою та сторонами витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.09.2014.
Ухвалою від 16.09.2014 розгляд справи було відкладено на 30.09.2014.
У судовому засіданні 30.09.2014 прокурор та позивач підтримали позовні вимоги, та звернули увагу суду на те, що 27.08.2014, після порушення провадження у справі, відповідачем було частково сплачено частину основного боргу в розмірі 20009 грн. 60 коп. та надано відповідні банківські виписки. Відповідач письмових заперечень суду не надав та запевнив, що не має наміру ухилятись від зобов'язань за договором на підтвердження чого вказав на проведену оплату за договором.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
В судовому засіданні 30.09.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
25.04.2013 між відділом комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (далі - орендодавець) та приватним підприємством „ Бізнес-Тайм " (далі - орендар) укладено договір оренди № 492 нежитлового приміщення (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове, платне користування нежитлове приміщення площею 132 кв.м., що розташоване в одноповерховій нежитловій будівлі за адресою: Київська обл., м. Біла Црква, вул. Росьова, будю7.
Умовами договору визначено, що:
вартість об'єкту оренди зазначена у звіті про незалежну оцінку, здійснену станом на 31.03.2013, становить 305710 грн;
розмір орендної плати визначається на підставі Методики і становить 3209 грн 96 коп. за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа місяця, за який вона вноситься;
розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць;
розмір орендної плати змінюється у випадку встановленим у п. 3.3. договору;
договір діє з 25.04.2013 по 28.02.2016.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, що підтверджується актом прийому - передачі орендованого майна від 25.04.2013.
Так, протягом, дії договору відповідач безперешкодно користувався орендованим майном. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем умов договору.
Як свідчать матеріали справи в строк, визначений п. 3.1. договору, відповідач не сплачував орендну плату протягом всього періоду дії договору, а тому згідно розрахунку позивача у відповідача перед позивачем як орендодавцем за договором існує заборгованість з орендної плати у сумі 24503 грн 61 коп.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок орендної плати, господарський суд зазначає, що при розрахунку орендної плати за вказаний період прокуратурою були враховані положення Методики розрахунку орендної плати за оренду державного майна та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786.
Водночас, перевіривши всі оплати проведені відповідачем станом на день подання позову судом встановлено, що позивачем допущено помилку в розрахунку суми боргу в наслідок неврахування всіх платежів, у зв'язку з чим за розрахунком суду станом на день подання позову борг відповідача з орендної плати становив 24189 грн. 87 коп.
Водночас, у судовому засіданні сторонами суду було надано докази оплати відповідачем частини боргу з орендної плати розмірі 20009 грн. 60 коп. та надано відповідні банківські виписки, у зв'язку з чим в частині позовних вимог про стягнення 20009 грн. 60 коп. орендної плати суд припиняє провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що на час вирішення спору в суді розмір боргу, який відповідачем не сплачено та не спростовано становить 4180 грн 87 коп.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Оскільки власником орендованого приміщення, згідно п. 2.2. договору, є територіальна громада, то правовідносини сторін регулюються також положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
У відповідності до ч. 1 ст. 2, ст. 3 вищенаведеного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено відповідачем, на момент розгляду спору в господарському суді, відповідач свої зобов'язання за договором щодо сплати орендних платежів за спірний період в повному обсязі не виконав.
Враховуючи вищезазначені обставини справи, беручи до уваги факт часткової оплати боргу в ході судового розгляду, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 4180 грн 87 коп. боргу з орендної плати є правомірною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарський суд зазначає, що прокурором належними та допустимими доказами доведено факт прострочки відповідачем оплати орендної плати та існування боргу відповідача перед позивачем у розмірі 24189 грн. 87 коп. на момент подання позову та у розмірі 4180 грн 87 коп. на момент прийняття рішення по суті спору.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2. договору визначена відповідальність орендаря у вигляді пені.
На цій підставі, враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати, позивачем нараховано пеню в розмірі 3950 грн 65 коп. за весь період існування прострочень зі сплати орендної плати.
Водночас, у судовому засіданні 30.09.2014 року позивачем подано уточнюючий розрахунок пені приведений у відповідність до вимог чинного законодавства щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ та строків нарахування визначених ч.6 ст. 232 ГК України та визначено розмір пені 775 грн 75 коп., проте позовні вимоги в цій частині позивачем не зменшено.
Здійснивши перерахунок пені на суму боргу за вказаний період з урахуванням положень ч.6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також з урахуванням дат проведених відповідачем оплат, які позивачем враховано не було, господарський суд дійшов висновку, що вимога прокуратури про стягнення заявленої суми пені розрахована без врахування наведених вище положень чинного законодавства та без врахування оплат, які надходили від відповідача, а відтак підлягає задоволенню частково в розмірі, який за розрахунком суду становить 1585 грн 93 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Бізнес-Тайм" (код ЄДРПОУ 31179292) на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (код ЄДРПОУ 20577351) на рахунок 34224999600002 в ГУ ДКСУ в Київській області, МФО - 821018, одержувач - БЦ УДК, код - 23570409 основний борг в сумі 4180 грн 87 коп. та пеню в сумі 1585 грн 93 коп.
3. Стягнути з Приватного підприємства „Бізнес-Тайм" (код ЄДРПОУ 31179292) в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1827,00 грн.
4. Припинити провадження в частині вимог про стягнення 20009 грн 60 коп. орендної плати.
5. В решті позовних вимог відмовити.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 14.10.2014
Суддя А.Ф. Черногуз