Провадження № 22-ц/774/8554/14 Справа № 199/13680/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л. Г. Доповідач - Рудь В.В.
Категорія 54
14 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Каратаєвої Л.О., Повєткіна В.В.
при секретарі: Кравець Є.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом, який уточнив у червні 2014 року, до Державного підприємства «Виробниче обєднання південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди(а.с.2-11, 163-172).
Позивач зазначав, що розпорядженням №17 від 11.01.2012 року був прийнятий на роботу охоронцем продуктової бази та пункту харчування № 186 Соціального побутового управління Державного підприємства «Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова».
Розпорядженням №151 від 19.07.2012 року за відсутність на роботі без поважних причин з 21 червня по 11 липня 2012 року йому було оголошено догану, розпорядженням №1942 від 15.08.2012 року звільнено із займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Не погодившись із звільненням, звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2013 року задоволена частково його апеляційна скарга, рішення суду першої інстанції скасовано, зазначені розпорядження Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова» визнані незаконними, його поновлено на роботі на посаді охоронця продуктової бази та пункту харчування №1 Соціально - побутового управління №186 Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова», стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 17 324,19 грн. та 1000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яку він отримав 6 листопада 2013 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2013 року рішення залишено без змін.
Розпорядженням №1311 від 10.06.2013 року його поновлено на посаді охоронця продуктової бази та пункту харчування №1 Соціально-побутового управління Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова» на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.06.2013 року, однак фактично судове рішення не виконано, до робочого місця для виконання обов'язків його не було допущено.
Так, 11.06.2013 року він вийшов на роботу, але вантажник ОСОБА_4 повідомив, що він отримав вказівку не допускати його на територію продуктової бази. У зв'язку з чим 12.06.2013 року за № 15/8.143 на ім'я помічника генерального директора підприємства подав заяву про недопуск до роботи та звернувся до Красногвардійського відділу держаної виконавчої служби Дніпропетровського управління юстиції про недопуск його до роботи.
26 червня 2013 року надав до відділу кадрів СПУ №186 лікарняні листки, відповідно до яких він знаходився на лікарняному з 14.06.2013 року по 26.06.2013 року.
У червні, липні та серпні 2013 року неодноразово звертався до відповідача з приводу надання щорічної відпустки відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак такої відпустки йому також надано не було.
Наказом № 12-ок від 05 серпня 2013 року його звільнено із займаної посади за п.4 ст.40 КЗпП України.
Посилаючись на незаконність звільнення та що прогулів без поважних причин не допускав, що про звільнення дізнався у вересні 2013 року, трудову книжку видано лише 06.12.2013 року, та вказуючи на те, що строк для звернення до суду пропустив з поважних причин, оскільки ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.10.2013 року про відмову відповідачу в задоволенні касаційної скарги була отримана його представником тільки 11.12.2013 року, та що усі документи з даного питання були наданні юристу для оформлення позовної заяви про поновлення на роботі, ОСОБА_2 в позовній заяві в редакції від 18 червня 2014 року(а.с.163-172) просив: поновити строк звернення до суду; поновити його, ОСОБА_2, на роботі охоронцем продуктової бази та пункту харчування №1 Соціально - побутового управління №186 Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова»; стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в період з 27.06.2013 року по 01.07.2014 року в сумі 19908 грн. та в подальшому, що буде накопичуватись з розглядом справи; заборгованість по заробітній платі в сумі 439,11 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 27.06.2013 року по 01.07.2014 року в сумі 19908 грн. та в подальшому, що буде накопичуватись з розглядом справи; оплату листків непрацездатності; компенсацію за невикористану відпустку; моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково(а.с.226-229).
Стягнуто з Державного підприємства «Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5922,80 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні заявлених вимог, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.230-241).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України.
Статтями 10,60 ЦПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п.4 ч.І ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
В п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року, з послідуючими змінами, «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
По справі встановлено, що згідно розпорядження №17 від 11.01.2012 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу охоронцем продуктової бази та пункту харчування № 186 Соціального побутового управління Державного підприємства «Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова»(а.с.26).
Розпорядженням №151 від 19.07.2012 року за відсутність на роботі без поважних причин з 21 червня по 11 липня 2012 року ОСОБА_2 була оголошена догана, а розпорядженням №1942 від 15.08.2012 року його звільнено із займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку(а.с.26).
З приводу зазначеного звільнення ОСОБА_2 звернувся з позовом до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська про поновлення на роботі, рішенням якого від 14 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено(а.с.12-13).
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2013 року частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_2, рішення суду першої інстанції скасовано, зазначені розпорядження Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова» визнані незаконними, ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді охоронця продуктової бази та пункту харчування №1 Соціально - побутового управління №186 Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова», за час вимушеного прогулу стягнуто середню заробітну плату в розмірі 17 324,19 грн. та 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено(а.с.14-20).
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2013 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2013 року залишено без змін(а.с.22-25).
Як видно із справи, розпорядженням №1311 від 10.06.2013 року ОСОБА_2 поновлено на посаді охоронця продуктової бази та пункту харчування №1 Соціально-побутового управління Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.06.2013 року(а.с.77,78).
10.06.2013 року затверджено графік виходу на роботу охоронників продуктової бази і п/х №1 на червень 2013 року, за яким ОСОБА_2 повинен приступити до роботи в робочу зміну о 17-00 годині 11.06.2013 року. З зазначеним графіком ОСОБА_2 ознайомлений, про що свідчить його підпис(а.с.79).
Судом встановлено, що в робочу зміну о 17-00 годині 11.06.2013 року ОСОБА_2 до роботи не приступив.
Факт відсутності ОСОБА_2 на роботі у робочу зміну з 17.00 години 11.06.2013 року до 08.00 години 12.06.2014 року підтверджується актом від 12.06.2014 року, складеним завідуючою складом Іванькової І.С., водієм Вітренко В.І. та вантажником ОСОБА_4.(а.с. 94), доповідними записками завідуючої складом Іванькової І.С. та директора КОП СПУ №186 Аламахи Л.І. на ім'я заступника генерального директора(а.с.92, 93).
В матеріалах справи наявні письмові пояснення вантажника ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить копія свідоцтва про смерть, щодо неявки ОСОБА_2 на роботу в зміну з 17-00 години 11.06.2013 року, у зв'язку з чим він був змушений на прохання завідуючої складом Іванькової І.С. здійснювати чергування протягом усієї робочої зміни(а.с.91, 206).
Із акту від 26.06.2013 року «Про службове розслідування факту відсутності на роботі охоронника ОСОБА_2.» вбачається, що начальником БТЗіК Горшковою М.А. та провідним юрисконсультом ОСОБА_9 СПУ №186 ДП «ВО ПМЗ ім.О.М. Макарова» проведена відповідна перевірка обставин відсутності ОСОБА_2 на роботі у робочу зміну з 17.00 години 11.06.2013 року до 08.00 години 12.06.2014 року, в ході якої встановлено факт порушення позивачем трудової дисципліни з 17.00 години 11.06.2013 року до 08.00 години 12.06.2014 року - вчинення прогулу. Надати пояснення з приводу відсутності на роботі ОСОБА_2 відмовився(а.с.97).
В період з 14.06.2013 року по 26.06.2013 року ОСОБА_2 хворів, що підтверджується копією листка непрацездатності(а.с.32).
В робочу зміну з 16-00 години 27.06.2013 року до 8-00 години 28.06.2013 року ОСОБА_2 до роботи також не приступив, у подальшому, а саме: з 17-00 години 03.07.2013 року до 8-00 години 04.07.2013 року; з 8-00 години 07.07.2013 року до 8-00 години 08.07.2013 року; з 17-00 години 11.07.2013 року до 8-00 години 12.07.2013 року; з 17-00 години 15.07.2013 року до 8-00 години 16.07.2013 року; з 17-00 години 19.07.2013 року до 8-00 години 20.07.2013 року; з 17-00 години 23.07.2013 року до 8-00 години 24.07.2013 року; з 8-00 години 27.07.2013 року до 8-00 години 28.07.2013 року; з 17-00 години 31.07.2013 року до 8-00 години 01.08.2013 року ОСОБА_2 на роботу не з'являвся, про що працівниками СПУ №186 Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» складені доповідні записки та відповідні акти(а.с.95, 96, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112).
Факт відсутності ОСОБА_2 на роботі у робочі зміни в зазначені дні підтверджується також табелями обліку робочого часу та журналом приймання-здачі об'єктів п/х №1 продуктової бази охоронниками(а.с.121-137,144-146). Надати пояснення з приводу відсутності на роботі ОСОБА_2 відмовився, що підтверджується актом від 10 липня 2013 року(а.с.102).
Крім того, із справи вбачається, що в період після поновлення на роботі, тобто після 10.06.2013 року, ОСОБА_2 приходив на підприємство, надавав відповідачу листки непрацездатності та з'ясовував питання щодо відпустки, однак до роботи у визначені графіком дні не приступав.
Доказів, які б свідчили про поважність причин відсутності на роботі в зазначені дні ОСОБА_2 у порядку, передбаченому ст.60 ЦПК України, не надав.
Наказом Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова» № 12-ок від 05 серпня 2013 року вказані робочі зміни визнані прогулами охоронником ОСОБА_2, за скоєні прогули ОСОБА_2 звільнений із займаної посади за п.4 ст.40 КЗпП України(а.с.28-29).
Як видно із справи, 05.09.2013 року, перебуваючи в управлінні №186, позивач відмовився від отримання наказу № 12-ок від 05 серпня 2013 року, про що складено акт від 05 вересня 2013 року «Про відмову охоронника ОСОБА_2 від ознайомлення з наказом про звільнення, отримання трудової книжки»(а.с.86), що підтвердили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
05.09.2013 року за підписом помічника генерального директора по кадрах ОСОБА_13 на ім'я ОСОБА_2 направлено лист №151/8-518, яким останній повідомлявся про звільнення, йому запропоновано з'явитися до відділу кадрів для отримання трудової книжки та до бухгалтерії за отриманням повного розрахунку. В додаток до листа направлено також копію наказу № 12-ОК від 05.08.2013 року, що підтверджується поштовим відправленням з описом вкладення(а.с.74-76).
Трудову книжку ОСОБА_2 отримав 06.12.2013 року.
Перевіривши доводи та заперечення сторін щодо обставин неявки ОСОБА_2 на роботу в зазначені дні та підстави звільнення, суд прийшов до правильного висновку, що наказом відповідача №12-ОК від 05.08.2013 року вказані робочі зміни обгрунтовано визнані прогулами без поважних причин, а звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі п.4 ч.І ст.40 КЗпП України є таким, що відповідає встановленим обставинам та нормам діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини.
Посилання ОСОБА_2 на те, що 11.06.2013 року вантажник ОСОБА_4 повідомив про вказівку не допускати його на територію продуктової бази, у зв'язку з чим він не приступив до роботи в зміну з 17-00 години 11.06.2013 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки останній не був особою, уповноваженою вирішувати питання допуску до роботи. Належних доказів в розумінні ст.ст.57,58 ЦПК України, які б свідчили про недопуск позивача до роботи 11.06.2013 року, останній не надав.
Твердження ОСОБА_2 про те, що в інші дні, що зазначені в наказі відповідача №12-ОК від 05.08.2013 року як прогули, він звертався до адміністрації з питання надання відпустки та вважав їх відпусткою, не можуть свідчити про поважність причин відсутності на роботі, оскільки питання відпустки не було погоджено у передбаченому законом порядку.
Доводи ОСОБА_2 про неотримання згоди профкому на його звільнення, не можуть бути взяті до уваги, оскільки судом встановлено, що він не є членом профспілки підприємства.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог щодо виплати заробітної плати за фактично відпрацьований час та оплату лікарняних листків, суд виходив з того, що ОСОБА_2 отримав відповідні грошові кошти за фактично відпрацьований час та за лікарняні листки. Такий висновок суду підтверджується копією видаткового касового ордера(а.с.117), факт отримання 05.09.2013 року грошових коштів у сумі 226,43 грн. за лікарняні листки ОСОБА_2 визнав у судовому засіданні.
Доказів, які б свідчили про спричинення позивачу моральної шкоди при звільненні при зазначених обставинах в ході розгляду справи не встановлено, а тому суд обгрунтовано відмовив в задоволенні вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди.
Таким чином, висновок суду про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову в зазначеній частині позовних вимог відповідає встановленим обставинам та доказам в їх підтвердження, яким суд дав оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, та діючому законодавству, що регулює встановлені правовідносини. Підстав для скасування судового рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2014 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -