Провадження № 11-кп/774/1528/14 Справа № 203/4915/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
21 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
21 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні, в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції на вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 серпня 2014 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, освіта неповна вища, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 11 листопада 1998 року Київським районним судом м. Одеси за ст. 140 ч.3, 140 ч.2, 145 ч.1, 42 КК України до 6 років з конфіскацією майна;
-30 червня 2005 року Київським районним судом м. Одеси за ст.185 ч.2 КК України до 1 року 4 місяців 21 дня позбавлення волі;
-17 жовтня 2006 року Київським районним судом м. Одеси за ст. 190 ч.2, 186 ч.2, 69, 263 ч.2, 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
-16 вересня 2009 року Київським районним судом м. Одеси за ст. 185 ч.2, 186 ч.2, 187 ч.4, 69, 263 ч.2, 307 ч.1, 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- 16 лютого 2009 року Київським районним судом м. Одеси за ст. ст. 185 ч.2, 186 ч.2, 187 ч.4, 69 ч.1, 263 ч.2, 309 ч.1, 70 ч.1КК України (в редакції 1960 р.) до 5 років 6 місяців позбавлення волі,
обвинуваченого за ст. 187 ч.2 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 .
Цим вироком ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді чотирьох років і шести місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1508 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_6 в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта, на користь держави - 614 гривень 90 копійок.
Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.
Прокурором принесена апеляційна скарга, в якій він просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати, через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
В обґрунтування апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню в частині призначення ОСОБА_6 покарання, оскільки судом не було розглянуто питання про призначення додаткової міри покарання, яка передбачена санкціями частини 2 статті 187 КК України, при цьому у мотивувальній частині вироку не наведено підстав для непризначення додаткового покарання та посилань на ст. 69 КК України, що є порушенням закону України про кримінальну відповідальність.
Вироком суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 близько 18 години 20 хвилин 28 червня 2014 року, знаходячись біля будинку №10 по вул. Пастера у м. Дніпропетровську керуючись злочинним наміром, спрямованим на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вступив у попередню змову з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, розподіливши ролі кожного при скоєнні злочину. Реалізуючи умови змови, ОСОБА_6 спільно із вказаним співучасником злочину підійшли до автомобілю «ВАЗ-2106» д/н НОМЕР_1 , який знаходився за вищевказаною адресою, за кермом якого перебував ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_6 виконуючи умови змови, сів на переднє пасажирське сидіння, а вказаний співучасник злочину сів на заднє сидіння зазначеного автомобілю, де діючи згідно розподілу ролей, погрожуючи застосувати насильство, небезпечне для життя та здоров'я ОСОБА_8 , приставив до голови останнього невстановлений слідством предмет, схожий на пістолет та при цьому став вимагати передачі йому належного потерпілому цінного майна, після чого ОСОБА_6 , виконуючи свою роль при вчиненні злочину, вихопив з руки ОСОБА_8 належні останньому грошові кошти в розмірі 50 гривень, а інший співучасник злочину, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, доводячи спільний з ОСОБА_6 злочинний намір до закінчення, зірвав з шиї потерпілого ОСОБА_8 золотий ланцюг масою 2,90 грамів 585 проби вартістю 1508 грн. Таким чином, ОСОБА_6 спільно з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_8 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, шляхом розбійного нападу заволодів чужим майном, яке належить ОСОБА_8 на загальну суму 1508, 0 грн.
В суді апеляційної інстанції прокурор підтримала подану апеляцію, повторила доводи, викладені в ній та просила її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження та їх доводи в судових дебатах, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що принесена апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи апеляції прокурора, щодо незаконності оскаржуваного вироку відносно ОСОБА_6 в частині призначення додаткового покарання колегія суддів вважає обґрунтованими.
Санкції статті ч. 2 ст. 187 КК України в якості додаткового покарання передбачають конфіскацію майна і таке додаткове покарання є обов'язковим.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п. п. 15, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. №7 додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими обвинуваченими, так і іншими особами, а тому судам при постановленні вироку необхідно обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового. Це покарання призначається в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) КК, за якою обвинувачений визнаний винним.
В п. 8 зазначеної постанови вказано, що непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК.
Не дивлячись на чіткі та зрозумілі норми закону щодо призначення додаткового покарання, суд першої інстанції проігнорував їх та в мотивувальній частині вироку не вказав взагалі з яких причин він вирішив не призначати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, особливо за ч. 2 ст. 187 КК України, в якій це додаткове покарання визначено як обов'язкове.
Ігноруючи вимоги процесуального та матеріального закону суд, таким чином ухвалив незаконне рішення.
За таких обставин ухвалений вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання.
В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187 КК України додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна.
При цьому суд вважає що призначення такого додаткового покарання буде запобігати вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
На підставі ст. 414 КПК України, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,
Засудила:
Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції задовольнити.
Вирок Кіровський районний суд м. Дніпропетровська від 21.08.2014 року , відносно ОСОБА_6 , в частині призначеного покарання, скасувати.
Призначити ОСОБА_6 , покарання із застосування ст.69 КК України за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_6 який утримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді :
__________________ _____________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4