Провадження № 22-ц/774/7704/14 Справа № 208/10497/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Дячков С. В. Доповідач - Волошин М.П.
Категорія 30
15 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Волошина М.П.,
суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,
при секретарі - Видюковій Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, прокуратури Дніпропетровської області, Царичанського районного суду Дніпропетровської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, -
У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він з 11 квітня 2010 року по 01 листопада 2013 року незаконно перебував під вартою в результаті чого втратив свій заробіток та зазнав моральної шкоди тому просив суд стягнути з відповідачів втрачений ним заробіток у розмірі 44. 526 грн., та 1.000.000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 17 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити .
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2010 року позивач ОСОБА_3 був затриманий і 14 квітня 2010 року на підставі постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська взятий під варту.
14 квітня 2011 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області ухвалений вирок, яким позивача визнано винним і призначено покарання по ч. 1 ст. 263, ч. З ст. 27, ч. 2 ст. 122, ст. 70 КК України - 4 роки б місяців позбавлення волі. Вирок, не набравши законної сили, постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2012 року скасований і справу направлено на новий судовий розгляд.
25 квітня 2013 року постановою Царичанського районного суду кримінальну справі щодо позивача ОСОБА_3 направлено для проведення додаткового розслідування.
31 жовтня 2013 року старший слідчий СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області майор міліції ОСОБА_4, розглянувши матеріали кримінальної справи № 19091162 стосовно ОСОБА_3, постановив закрити вищевказану кримінальну справу на підставі п. 2 ст. 231 КПК України у зв'язку з недоведеністю участі обвинуваченого у скоєнні злочину. Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 скасована.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що з позовної заяви, а також доданих до неї документів не вбачається, що позивач скористався своїм правом на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої за час перебування під слідством, і звертався до відповідних правоохоронних органів, які закрили справу або до Царичанського районного суду.
Проте той факт, що позивачем порушено порядок визначений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не позбавляє його права на відшкодування шкоди.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду;1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду чи іншому рішенні суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину ; 3) відмови в порушенні кримінальної справи; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовуються (повертаються) :
1)заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
2)майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
3)штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому
юридичної допомоги;
5) моральна шкода.
Частинами 1, 2 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає ;у випадках, передбачених законом.
Відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», до стягнення підлягає сума заробітку, який позивач втратив внаслідок незаконних дій органів досудового слідства за період перебування під слідством, тобто з 14 квітня 2010 року та до прийняття постанови про закриття провадження у кримінальній справі 31 жовтня 2013 року, що становить 43 місяці та із розрахунку мінімальної заробітної плати станом на час розгляду справи, дорівнює 52.374 грн.
Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За роз'ясненнями які містяться в п. 9 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року за № 4 коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2014 року визначено у розмірі - 1 218 грн.
Враховуючи час перебування позивача під вартою з 14 квітня 2010 року по 31 жовтня 2013 року розмір відшкодування на його користь моральної шкоди не може бути меншим ніж 52.374 грн.
При цьому, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, надавши оцінку зібраним у справі доказам, які свідчать про характер, обсяг і тривалість страждань, яких зазнав позивач у справі у зв'язку із затриманням, пред'явленням обвинувачення у скоєнні злочинів щодо яких вину не доведено, тривалої ізоляції від суспільства у зв'язку із знаходженням під вартою та перебуванням під слідством і судом, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, порушення сімейних зв'язків і стосунків з іншими людьми й інші негативні впливи внаслідок незаконного притягнення як обвинувачених та перебуванням під вартою, як пов'язані із необхідністю докласти значних додаткових зусиль для відновлення та організації життя та здоров'я, суд вважає що розмір моральної шкоди на користь позивача слід визначити у розмірі 52.374 грн.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 липня 2014 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, суму грошової компенсації матеріальної шкоди у розмірі - 52.374 (п'ятдесят дві тисячі триста сімдесят чотири) гривні, та моральної шкоди у розмірі - 52.374 (п'ятдесят дві тисячі триста сімдесят чотири), всього стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_3 104.748 (сто чотири тисячі сімсот сорок вісім) гривень.
Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.П.Волошин
Судді: Е.Л.Демченко
Т.Р.Куценко