Провадження № 22-ц/774/6732/14 Справа № 201/4161/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Трещов В. В. Доповідач - Волошин М.П.
Категорія 30
24 вересня 2014 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Волошина М.П.,
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,
при секретарі - Крикун А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЛАФОРТ" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ПАТ «СК «ЛАФОРТ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В позовній заяві посилалась на те, що 16 червня 2013 року в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, з вини відповідача ОСОБА_3, загинув її чоловік ОСОБА_4 Вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2014 року відповідача ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв'язку з чим позивач просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь 97 450 грн. моральної шкоди, на утримання доньки ОСОБА_5, щомісячне страхове відшкодування у розмірі 1 017 грн. 67 коп. на її корись, починаючи з 01 листопада 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, також позивач просила стягнути з відповідача ПАТ «СК «ЛАФОРТ» на її користь одноразову компенсацію в розмірі 29. 512 грн. 43 коп. моральну шкоду в розмірі 2. 550 грн. та одноразову компенсацію на утримання ОСОБА_5 в розмірі 36. 636 грн. 12 коп.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10.000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 щомісячне страхове відшкодування у розмірі 1.017 грн. 67 коп. починаючи з 01 листопада 2016 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ПАТ «СК»ЛАФОРТ» на користь ОСОБА_2 одноразову компенсацію у розмірі 29. 512 грн.43 коп. , моральну шкоду у розмірі 2. 550 грн. Стягнуто з ПАТ «СК «ЛАФОРТ» на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_5 одноразову компенсацію в розмірі 36.636 грн. 12 коп. Вирішено питання стосовно судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду в частині суми стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила змінити оскаржуване рішення в частині та стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 97.450 грн..
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду зміні в частині стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає.
Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 16 червня 2013 року відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мітсубісі Оутлендер» державний номер НОМЕР_1, рухаючись в м.Дніпропетровську по вул. Набережній Перемоги з боку вул. Космічної в напрямку вул. 6-ї Стрєлкової Девізії, при виконанні розвороту ліворуч, не надав переваги в русі та допустив зіткнення з мотоциклом «УАМАХА», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4,який рухався у зустрічному напрямку. Після зіткнення, водій мотоцикла «УАМАХА» вдарився тілом об припаркований праворуч за напрямком його руху автомобіль «ЗАЗ-ТР 696 Р» державний номер. НОМЕР_3. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, водій мотоцикла «УАМАХА» ОСОБА_4 від отриманих травм загинув на місці пригоди.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2014 року по кримінальній справі № 201/13436/1 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
ОСОБА_4 на день загибелі був чоловіком ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4, наявним в матеріалах справи (а.с. 10).
Від шлюбу з ОСОБА_4 позивачка має неповнолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 11). Донька позивачки проживає разом із позивачем та знаходиться на повному її утриманні.
Судом також було встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «СК «ЛАФОРТ».
Згідно статті 27.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсії, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України. Згідно із Постановою КМУ №1776 від 31 грудня 2004 року «Про затвердження Порядку проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди», розмір страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, проводиться у межах визначеного законодавством ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, який діяв на дату укладання договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого.
Чстиною 1 ст.1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренда і т.п.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використовування, зберігання або зміст якого створює підвищену небезпеку.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і у кримінальних справ в п.4 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166,1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.
Вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та дійшов правильного висновку про те, що з вини ОСОБА_3 позивачу спричинена моральна шкода, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона втратила чоловіка. Суд правильно встановив наявність протиправної поведінки відповідача та наявність причинного зв'язку між спричиненою позивачці моральною шкодою та неправомірною поведінкою відповідача.
Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди судом визначений без урахуванням роз'яснень в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, від 31 березня 1995 року №4, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Виходячи з обставин справи, беручи до уваги тяжкі наслідки та виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, колегія суддів приходить до висновку про можливість збільшення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , до 97. 450 грн.
Таким чином, судова колегія вважає, що заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди на користь ОСОБА_6
В іншій частині судове рішення не оскаржується, тому, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, апеляційною інстанцією не перевіряється.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2014 року змінити в частині суми стягнутої на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_3.
Збільшити суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди з 10 000 (десяти тисяч) гривень до 97 450 (дев'яноста семи тисяч чотириста п'ятидесяти) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий М.П.Волошин
Судді Е.Л.Демченко
Т.Р.Куценко