Провадження № 22-ц/774/7423/14 Справа № 208/1330/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ричка С. О. Доповідач - Волошин М.П.
Категорія 27
22 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Волошина М.П.,
суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,
при секретарі - Назаренко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3. ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики і урахуванням інфляційних збитків, трьох процентів річних, процентів за користування чужими грошовими коштами га відшкодування моральної шкоди, -
У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3,ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням інфляційних збитків, трьох процентів річних, процентів за користування чужими грошовими коштами та відшкодування моральної шкоди
В позовній заяві посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 є приятелькою його знайомих, та з 27 червня 2002 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 У листопаді 2010 року ОСОБА_3 перебуваючи у шлюбі звернулася до позивача з проханням позичити їй гроші, зазначивши строк повернення боргу. Позивач вирішив допомогти ОСОБА_3 і дав їй у борг 54.500 доларів США, на умовах повернення позики у строк до 01 лютого 2011 року. Позивач домовившись з відповідачем ОСОБА_3 відносно встановлення та умов припинення цивільних прав і обов'язків, передав, а відповідач отримала у власність грошові кошти у загальній сумі 54. 500 доларів США після чого написала розписку в якій зазначила отриману нею суму та остаточну дату повернення грошових коштів.
Зазначав, що по закінченню встановленого строку повернення позики, тобто 01 лютого 2011 року відповідач по справі гроші не повернула. Після чого позивач неодноразово звертався до неї з проханням повернути його грошові кошти та отримував різного роду відмовки які завдали йому крмі матеріальної шкоди також моральної шкоди, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав через відмову боржника виконати належним чином та у визначений строк існуючі боргові зобов'язання та позбавили його права користуватися на свій розсуд власними грошовим коштами У зв'язку з тим, що гроші, відповідач ОСОБА_3 брала для вирішення проблем, що виникли в її родині, будучи у шлюбі з ОСОБА_2, вважає що вони обидва повинні відповідати за їхніми спільними боргами та уточнивши свої позовні вимоги просить суд стягнути солідарно на його користь борг за договором позики від 01 грудня 2010 року у розмірі 608. 710 грн. 40 коп., який складається з: суми боргу за договором позики від 01 грудня 2010 року у розмірі 444. 447 грн. 50 коп.; суми інфляційних збитків у розмірі 16. 889 грн.; трьох процентів річних у розмірі 42. 411 грн. 25 коп.; суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 104. 062 грн. 65 коп. Та стягнути з відповідачів 1.00000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 березня 2014 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково . Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 01 грудня 2010 року в розмірі 608.710 грн. 40коп.Стягнуто з ОСОБА_3 40.000 у відшкодування моральної шкоди . Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього грошових коштів за договором позики, та постановити нове рішенням яким стягнути зазначену судом суму заборгованість за договором позики з ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове про стягнення у солідарному порядку з неї та ОСОБА_2 суми боргу за договором позики у розмірів 244.500 грн. в решті позовних вимог відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 взяла 01 грудня 2010 року у борг у позивача грошові кошти у розмірі 54. 500 доларів США, які вона зобов'язалась повернути до 01 лютого 2011 року, про що власноруч написала розписку.
В період 27 червня 2002 року ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
Рішенням Заводського районного суду від 22 жовтня 2012 року шлюб розірвано встановлено, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 2010 року припинили шлюбні відносини разом не мешкають, спільного господарства не ведуть.
Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і одержане за договором використано на її потреби.
За таких обставин висновок суду про те, що отримані ОСОБА_3 грошові кошти були витрачені в інтересах сім'ї не підтверджені відповідними доказами, а також не з'ясовано чи надавав ОСОБА_2 у письмовій формі згоду на укладення договору позики. Та суд прийшов до помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у солідарному порядку.Оскільки договір позики ОСОБА_3 уклала після розірвання шлюбу та припинення сімейних відносин з 2010 року, що установлено рішенням суду і на підставі ст.61 ЦПК не потребує доказування.
За умовами договору позики від 01 грудня 2010 року грошові кошти у розмірі 54.500 дол. США були надані позивачем ОСОБА_4 відповідачці ОСОБА_3. Остання зобо'язувалась повернути позикодавцеві кошти готівкою, остаточна дата розрахунку визначена сторонами до 01 лютого 2011 року включно.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним якщо виконання позичальником зобовязання обмежується поверненням боргу.
Правила щодо сплати процентів від суми позики містяться у статті 1048 ЦК України.
Так, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.
Указане правило спрямоване на захист інтересів позикодавця у разі, якщо договором позики розмір процентів не визначений.
Випадки, коли договір позики вважається безоплатним, зазначені в частині другій статті 1048 ЦК України. Визначене вказаною нормою правило про безоплатність договорів позики є імперативним і не може бути змінене за погодженням сторін.
Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року за № 6-36цс-14, яка згідно ст.360-7 є обов'язкової для судів.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановленими договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Якщо інше не встановлено договором або законом (наприклад, якщо договір позики відповідає ознакам безпроцентного договору), позикодавець має право на одержання ще і процентів від суми позики. У разі коли договором не встановлено їх розмір, розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Пленум Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснює , що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід в мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
На день ухвалення рішення по даній справі офіційний курс долара США Національним банком України визначено 12.95 грн. за 1 дол. США
Таким чином ОСОБА_3 повинна повернути ОСОБА_4 грошові які були отримані нею за договором позики у розмірі 54.500 дол. США що на час розгляду справи еквівалентно 705.775 грн.
Суму боргу з урахування трьох процентів річних з простроченої суми боргу розраховується за формулою: сума трьох процентів річних боргу (даліС3%)та становить 5.200 64 дол. США що еквівалентно 67.340 грн. Розраховується наступним чином: С3%=Сбх(Д:365) х (3:100), де Сб- сума боргу,Д-кількість днів прострочення повернення боргу з 01 лютого 2011 року по 16 січня 2014 року . (705.775 Х(1161:365)х (3:100).
Суму процентів за користування чужими коштами, яка розраховується за формулою: сума процентів за користування чужими грошовими коштами (далі - С%), з 01 грудня 2010 року - дати отримання позики , становить 13.120 34 дол. США що еквівалентно 169. 904 грн. , і розраховується наступним чином : С% (Ос х Д х Сб) :365:100, де Ос - облікова ставка,з 01 грудня 2010 року по 15 січня 2014 року - Д- кількість днів користування позикою, Сб- сума боргу.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних збитків судова колегія приходить до висновку що вони задоволенню не підлягають.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з розпискою від 01 грудня 2010 року ОСОБА_3 зобов'язався повернути грошові кошти в розмірі 54.500 дол. США на протязі трьох місяців до 01 лютого 2011 року.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає оплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Інфляція це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періодів порівнянні з базовим.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобовязання, яке визначене договором у гривні, а не в іноземній валюті.
Вимоги про стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають
Як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами конституції або випливає з її положень; у випадках коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Задовольняючи позов про стягнення компенсації моральної шкоди на підставі ст.1167 ЦК України, суд першої інстанції не врахував, що між сторонами був укладений договір позики, який не передбачає відшкодування моральної шкоди за даним видом правовідносин.
З'ясувавши обставини справи та давши належну правову оцінку зібраним доказам, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та постановити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307,309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 березня 2014 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 608.710 грн. 40 коп. скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти за договором позики у розмірі 72. 820 дол. США що еквівалентно 943. 019 грн. яка складається з суми боргу;
- за договором позики у розмірі 54.500 дол. США що еквівалентно 705.775 грн.
- три проценти річних з простроченої суми боргу у розмірі 5.200. 64 дол. США що еквівалентно 67.340 грн.
- процентів за користування чужими грошовим коштами у розмірі 13.120. 34 дол. США що еквівалентно 169.904 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовити.
Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий М.П.Волошин
Судді Е.Л.Демченко
Т.Р.Куценко