20 жовтня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/2832/14-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,
сторін:
позивач - не з'явився,
представника відповідача - Грищик І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до управління капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації
про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії.
Адвокат ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправною відмову управління капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач) щодо надання витребуваних документів; зобов'язати управління капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації вчинити певні дії, а саме: надати акт звірки взаємних розрахунків, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій між управлінням капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації та ТОВ «Бургаз».
В обґрунтування вказував, що звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у якому просив надати акт звірки взаємних розрахунків, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій між управлінням капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації та ТОВ «Бургаз». Проте відповідач надав відповідь у якій вказував, що господарські відносини між підприємствами відсутні, витребувані документи до листа не долучені. Вважає, що відповідач не надавши витребувані документи, своїми діями, унеможливив реалізацію його права на отримання інформації, порушивши низку норм, включно з нормами Конституції України.
Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що ним надано відповідь на запит позивача, а тому позивача не позбавлено права на отримання інформації. Крім того, управління не відмовлялося надавати витребувані документи. Вважає, що на даний час господарські відносини між відповідачем та ТОВ «Бургаз» відсутні, тому підстав для складання акту звірки взаєморозрахунків немає.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надати пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
Позивач в судове засідання призначене на 15.10.2014 р. та 20.10.2014 р. не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Враховуючи приписи ст. 128 КАС України, а також подане позивачем клопотання про розгляд справи без його участі, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
04.09.2014 р. адвокат ОСОБА_2, з метою забезпечення доказів та реалізації прав на захист під час підготовки та подання матеріалів до суду, звернувся до управління капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації із адвокатським запитом, у якому просив надати акт звірки взаємних розрахунків, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, зокрема між управлінням капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації та ТОВ «Бургаз» (а.с. 4, 5).
За результатами розгляду вказаного запиту, відповідачем надано відповідь від 11.09.2014 р., у якій вказував, що станом на 10.09.2014 р. господарські відносини між ним та ТОВ «Бургаз» відсутні. Також у відповіді вказано, що Кіцманським районним судом Чернівецької області 11.07.2014 р. оголошено вирок, яким задоволено позов заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі управління капітального будівництва обласної державної адміністрації про стягнення з Рубашного Б.В. - генерального директора ТОВ «Бургаз» шкоди в сумі 173908,00 грн., заподіяної злочином під час виконання робіт з будівництва підвідного газопроводу від АГРС с. Ясени до сіл Глиниця, Коростувата, Бурдей, Ревне, Стрілецький Кут та с. Біла Кіцманського району Чернівецької області. Після надходження коштів до управління, вони будуть повернуті до Державного бюджету України (а.с. 6).
У зв'язку з ненаданням витребуваних документів, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що одним із видів адвокатської діяльності є представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону № 5076-VI органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов'язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
На підставі ч. 2 ст. 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Отже, аналізуючи положення вищезазначених приписів Закону № 5076-VI, суд приходить до висновку, що адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами до органів державної влади, у т.ч. щодо отримання копій документів, проте цим Законом не передбачено вимагати у органів державної влади створювати документи для подальшого надання адвокатам.
Суд не погоджується із доводами позивача, що не надавши витребувані документи, відповідач своїми діями унеможливив реалізацію його права на отримання інформації, з огляду на наступне.
Як вбачається із адвокатського запиту від 04.09.2014 р., позивач просив надати йому акт звірки взаємних розрахунків, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, зокрема між відповідачем та ТОВ «Бургаз».
З матеріалів справи видно, на адвокатський запит відповідачем надано відповідь та повідомлено, що станом на 10.09.2014 р. господарські відносини між ним та ТОВ «Бургаз» відсутні. Отже, відповідач не відмовляв позивачу у надання актів звірки взаєморозрахунків.
Суд погоджується із доводами представника відповідача, що відсутність господарських операцій між управління капітального будівництва та ТзОВ «Бургаз» унеможливлюють складання акту звірки взаємовідносин.
Поряд з цим суд зазначає, що в розуміння ст.ст. 9 та 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджується первинними документами, договорами, накладними, рахунками тощо.
Ознаки первинних бухгалтерських документів наводиться у ст. 9 Закону № 996-XIV. Первинні документи - це документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Поняття господарської операції наведено в ст. 1 Закону № 996-XIV, під якою необхідно розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, акт звірки взаємних розрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах (установах), однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій.
За своєю суттю звірка взаємних розрахунків з контрагентами є інвентаризацією дебіторської/кредиторської заборгованості з покупцями та постачальниками. Установленої форми акта звірки з контрагентами чинним законодавством не передбачено, однак на думку суду, він має бути складений з дотриманням основних вимог, які висуваються до зведених облікових документів визначених Законом № 996-XIV.
Зокрема, акт звірки взаємних розрахунків має висвітлює стан взаємних розрахунків між сторонами у певний період часу. У ньому мають бути зазначені результати звіряння рахунків і документів за роботи, послуги, матеріальні цінності тощо. У документі має бути обов'язково зазначена дата, номер, сума за даними кредитора, сума за даними дебітора, розбіжності в сумах. Акт звірки взаємних розрахунків скріплюється мокрими печатками і підписами представника підприємства-кредитора з однієї сторони, та мокрими печатками і підписами представника підприємства-дебітора з іншої сторони.
Судом встановлено, що звертаючись із адвокатським запитом про надання акту звірки взаємних розрахунків, позивач не надав на адресу відповідача примірники акту звірки, в яких містилися б зведені відомості про стан взаємних розрахунків між ТзОВ «Бургаз» та управлінням капітального будівництва. Також, позивачем не вказано період часу за який необхідно провести звірку взаємних розрахунків.
Виходячи з правового аналізу вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах та спосіб передбачений чинним законодавством при наданні відповіді на адвокатський запит ОСОБА_2
Також суд звертає увагу, що ст. 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вказана стаття конституції не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування можуть бути оскаржені, а тільки встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність (абз. 9 п.2 мотивувальної частини від 25.11.1997 року у справі №6-зп за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_4 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи). Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено, або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інше ущемлення прав та свобод (п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України у справі №9-зп за зверненням громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України від 25.12.1997 р.).
Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
За правилами ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не надавши витребувані документи порушив його права на отримання інформації.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час вирішення справи судом не встановлено, що надана відповідачем відповідь за результатами розгляду адвокатського запиту, якимось чином породжує, змінює або припиняє права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи наведене, суд вважає, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту його прав, відтак в позовна вимога про визнання протиправною відмови відповідача щодо надання витребуваних доказів задоволенню не підлягає.
За наведених обставин, не підлягає задоволенню похідна вимога позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме: надати акт звірки взаємних розрахунків, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій між управлінням капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації та ТОВ «Бургаз».
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час розгляду адвокатського запиту та надання відповіді на нього, відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст. 19, 129 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 158, 160- 167 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано судом 27 жовтня 2014 р.
Суддя В.К. Левицький