20.10.14 Справа № 904/6869/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ", м. Дніпропетровськ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОКФОР МАРКЕТ", м. Харків
відповіадча-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті", м. Дніпропетровськ
про стягнення 16 689, 93 грн.
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: Лобода Ю.П. - представник за дов. б/н від 01.01.14
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрибушн Сістем" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті" про стягнення з відповідача-1 10876, 74 грн. основного боргу, 2127,78 грн. пені, 3223, 41 грн. інфляційних втрат, 362 грн. трьох відсотків річних та з відповідача-2 заборгованість у розмірі 100 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань згідно договору поставки № Х921 від 17.10.2011 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар та відповідачем-2 зобов'язань згідно договору поруки № 01-02/14 від 01.01.2014.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 06.10.2014.
Ухвалою від 06.10.2014 розгляд справи було відкладено на 20.10.2014.
20.10.2014 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшов
Відповідачі 1, 2 явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином за адресами, зазначеними у позовній заяві, оскільки поштові конверти (арк. с. 60-61) з ухвалами суду, які направлялись на адреси відповідачів 1, 2, повернулись з поштовими відмітками: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 20.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
17.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет" (далі - відповідач-1, покупець) було укладено договір поставки № Х921 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у зумовлені строки передати у власність (поставляти) покупцеві алкогольні напої (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2 договору товаром за цим договором є алкогольні напої та продовольчі товари, зазначені у специфікації. Специфікації підписується сторонами в обумовленій цим договором формі (додаток № 1) і є невід'ємною частиною цього договору.
Датою поставки є дата зазначена в накладній (п. 2.6 договору).
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 2.9 договору).
Пунктом 7.2 договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється через 21 (двадцять один) календарних днів з моменту переходу права власності на товар згідно п. 2.9 цього договору.
Додатковою угодою № 1 від 17.10.2011 до договору сторони погодили доповнити п. 7.2 договору п. 7.2.1 в наступній редакції: виключенням з вищенаведеного в. 7.2 є товар ТМ "Георгіївський кавалер", ТМ "AleXX", ТМ "Таврія" (коньяки марочні). Оплата за поставлений товар ТМ "Георгіївський кавалер", ТМ "AleXX", ТМ "Таврія" (коньяки марочні), ТМ "Таврія" (коньяки колекційні) здійснюється через 75 календарних днів з моменту переходу права власності на товар згідно п. 2.9 цього договору (арк. с. 20).
Додатковою угодою № 2 від 14.10.2013 до договору сторони погодили доповнити п. 7.2: виключенням з вищенаведеного в. 7.2.1 є товар ТМ William Grant & Sons. Оплата за поставлений товар ТМ William Grant & Sons, здійснюється через 60 (шістдесят) календарних днів з моменту переходу права власності на товар відповідно до умов даного договору (арк. с. 21).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31 грудня 2014 року включно в частині поставок, а частині оплат - до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 9.1 договору).
Пунктом 11.2 договору сторони погодили, що усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності з чинним законодавством України.
На виконання умов договору, за період з 17.12.2013 по 28.01.2014 позивач поставив, а відповідач-1 прийняв товар на загальну суму 50617, 80 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 22-51).
Відповідач-1 здійснив часткове повернення товару та часткову його оплату, у зв'язку з чим несплаченою залишилась вартість поставленого товару у розмірі 10976, 74 грн.
01.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістесм" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті" (далі - поручитель) було укладено договір поруки № 01-02/14.
Відповідно до п. 1.1 договору поруки у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет" (далі - боржник) відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань з оплати товарів, поставлених божнику відповідно до договору поставки № Х921 від 17.10.2011 (далі - основний договір), укладеного між кредитором і боржником.
Поручитель відповідно до п. 1.1 цього договору відповідає перед кредитором у наступному обсязі: за зобов'язанням з оплати вартості товарів, поставлених боржнику відповідно до основного договору в сумі вартості поставлених товарів, але не більше 100 грн. (п. 1.2 договору поруки).
Згідно з п. 1.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором тільки щодо оплати вартості товару, поставленого за основним договором (основного боргу). Порука у будь-якому випадку не розповсюджується на сплату пені, неустойки, відшкодування збитків, тощо.
У випадку прострочки понад один банківський день, поручитель зобов'язується за вимогою кредитора протягом двох банківських днів з дати надходження до нього такої вимоги, сплатити за грошовими зобов'язаннями боржника, у розмірі, що не перевищує суму, передбачену п. 1.2 цього договору (п. 2.1.1 договору).
18.08.2014 позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою щодо оплати заборгованості у розмірі 100 грн., відповідно до договору поруки. Дана вимога була отримана директором ТОВ "Аква-Сіті особисто 18.08.2014, про що свідчить напис на примірнику вимоги скріплений печаткою підприємства (арк. с. 55). Однак, відповідач-2 залишив дану вимогу без відповіді та заборгованість у розмірі 100 грн. не сплатив.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача-1 заборгованості у сумі 10876, 74 грн. та з відповідача-2 заборгованості у розмірі 100 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем-1 не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 10976, 74 грн. та відповідачем-2 не надано доказів оплати заборгованості у сумі 100 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 10876, 74 грн. та з відповідача-2 заборгованості у розмірі 100 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу-1 пеню у розмірі 2127, 78 грн.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У разі порушення терміну оплати вартості поставленого пунктом 7.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 1 % (один) відсоток від суми боргу (п. 8.2 договору).
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 2127, 78 грн.
Також, за порушення відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних у розмірі 362 грн. та інфляційні втрати у сумі 3223, 41 грн.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у розмірі 362 грн. та інфляційні втрати у сумі 3223, 41 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідачів 1, 2 на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме з відповідача-1 у розмірі 1816, 05 грн. та з відповідача-2 у сумі 10, 95 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 134-Б, ідентифікаційний код 37658078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрибушн Сістем" (49000, м. Дніпропетровськ. проспект Кірова, 82-Г, ідентифікаційний код 37150703) основний борг у розмірі 10876, 74 грн., пеню у розмірі 2127, 78 грн., три відсотки річних у сумі 362 грн., інфляційні втрати у розмірі 3223, 41 грн. та 1816, 05 грн. витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті" (49000, м. Дніпропетровськ, площа Жовтнева, 12, ідентифікаційний код 33184131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрибушн Сістем" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, 82-Г, ідентифікаційний код 37150703) основний борг у розмірі 100 грн. та 10, 95 грн. витрат по сплаті судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 27.10.2014
Суддя В.І. Ярошенко