Справа № 2-о-226/14
(№760/19517/14-ц)
23 жовтня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді: Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Києві цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського РУЮ у м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник звернувся до суду з вказаною заявою та просив встановити факт належності ОСОБА_2 до національності «полячка» та встановити факт належності ОСОБА_1 до національності «поляк».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є сином ОСОБА_2 та онуком ОСОБА_3.
Бабуся заявника, ОСОБА_3, за національністю була полячкою, даний факт підтверджується архівною довідкою від 28.04.2011 року.
В архівній довідці від 28.04.2011 року зазначена інформація щодо народження матері заявника, а саме в графі національність матері зазначено «полька».
Однак, в свідоцтві про народження заявника від 18.05.1950 року національність матері зазначено як «українка».
Мати заявника ОСОБА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Крім того, в свідоцтві про народження сина заявника від 01.09.1994 року зазначено в графі національність батька як «росіянин».
Зазначив, що в його сім'ї з дитинства дотримувались польських традицій, сповідували римо-католицьке віросповідання, були охрещені в костелі, святкували всі католицькі свята, вивчали польську мову.
У зв'язку з тим, що мати і бабуся заявника були поляками, заявник вважає, що він має право на відновлення національності своїх предків та на внесення змін до правовстановлюючих документів із зазначенням національності «поляк», відновивши свою дійсну національність, як це передбачено Законом України «Про національні меншини».
На підставі викладеного просив заяву задовольнити.
Представник заявника та заявник в судовому засіданні заяву підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надіслала на адресу суду лист в якому при ухваленні рішення покладалась на розсуд суду та просила справу розглядати без участі її представника.
Суд, вислухавши думку заявника та його представника, врахувавши лист заінтересованої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.
Статтею 256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та онуком ОСОБА_3.
Бабуся заявника, ОСОБА_3, за національністю була полячкою, даний факт підтверджується архівною довідкою від 28.04.2011 року та копією будинкової книги.
В архівній довідці від 28.04.2011 року зазначена інформація щодо народження матері заявника ОСОБА_2, а саме в графі національність матері зазначено «полька».
Однак, в свідоцтві про народження заявника ОСОБА_1 від 18.05.1950 року національність його матері ОСОБА_2 зазначено як «українка».
Мати заявника ОСОБА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 11.05.2007 року.
Також, в свідоцтві про народження сина заявника серії НОМЕР_2, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва від 01.09.1994 року зазначено в графі національність батька - заявника ОСОБА_1 як «росіянин».
Як пояснив в судовому засіданні заявник, в його сім'ї з дитинства дотримувались польських традицій, сповідували римо-католицьке віросповідання, були охрещені в костелі, святкували всі католицькі свята, вивчали польську мову.
Хрещення в римо-католицькій церкві заявника підтверджується свідоцтвом про хрещення від 22.04.2000 року.
Заявник просив встановити факт належності ОСОБА_2 до національності «полячка» та встановити факт належності ОСОБА_1 до національності «поляк», на що слід зазначити наступне.
Встановлення вказаного факту дасть можливість відновити заявнику національність, встановити національну приналежність та підтвердити польське походження.
Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ст.ст. 256, 258 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно п.п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №86/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду у якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.7 Правил, на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Статтею 300 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на індивідуальність і має право на збереження своєї національної культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Стаття 1 та 3 Закону України «Про національні меншини в Україні» від 26.06.1992 року гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної свідомості і самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини. До національних меншин належать групи громадян країни, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.
Згідно з ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно з ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.
Згідно з ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявник довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог.
За таких обставин, в судовому засіданні достовірно встановлено юридичний факт належності ОСОБА_2 до національності «полячка» та належності ОСОБА_1 до національності «поляк».
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 57-60, 197, 208-209, 212-215, 218, 256 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського РУЮ у м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт належності ОСОБА_2 до національності «полячка».
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до національності «поляк».
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів від дня його проголошення.
Суддя