21.10.2014 р. Справа № 5015/2215/12
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.
при секретарі Фартушку Н.Б.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ,
до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів,
про: стягнення 22 990 грн. 32 коп. заборгованості та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: Качур С.А. - представник (довіреність в матеріалах справи);
Від відповідача: Поліщак Р.В. - представник (довіреність в матеріалах справи).
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення 22 990 грн. 32 коп. заборгованості та стягнення судових витрат.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.06.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 11.06.2012 року рекомендованою поштою №03049 0368189 5, відповідач - 11.06.2012 року рекомендованою поштою №79000 3280001 3 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.
Ухвалою від 12.07.2012 року провадження у справі зупинено до вирішення кримінальної справи №13/3484.
Листом від 09.01.2014 року вих. №6/92 Лінійний відділ на станції Жмеринка УМВС України на Південно-Західній залізниці повідомив позивача про те, що 29.08.2011 року досудове слідство в кримінальній справі №13/3484, порушеній за частиною першою статті 185 КК України по факту крадіжки деталей верхньої будови колії з напіввагону №66726852 зупинено на підставі пункту 3 статті 206 КПК України 1960 року у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила злочин.
Ухвалою від 06.10.2014 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.10.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку6 позивач - 06.1.02014 року рекомендованою поштою №03049 0621569 0, відповідач - 06.10.2014 року рекомендованою поштою №79000 4101187 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).
Представник позивача в судове засідання 21.10.2014 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В ході судового розгляду встановлено:
Позивач: Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 19014832, знаходиться за адресою: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 11/15, що підтверджується долученими до матеріалів справи Довідкою Головного управління статистики у м. Києві з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №335357 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №361743 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Державне територіально-галузеве підприємство «Львівська залізниця» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 01059900, знаходиться за адресою: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ №903765 (докази в матеріалах справи).
04.01.2010 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (надалі - позивач, постачальник) та Державним територіально-галузевим підприємством «Львівська залізниця» (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір №ЦХП-60110 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, найменування,кількість та ціна якої вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити її в розмірі та порядку, передбаченому договором.
Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.
Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.
Відповідно до пункту 2.1. договору ціна продукції, яка постачається за цим договором, встановлюється специфікаціях до договору.
Розділом 4 договору встановлено умови і термін поставки продукції.
Так, відповідно до пункту 4.1. договору постачальник здійснює поставку продукції залізничним або автомобільним транспортом на умовах та в терміни, які вказуються в специфікаціях до даного договору та надаються додатково. Можливе завантаження продукції зі складу постачальника автотранспортом покупця,
Розділом 4 договору сторонами визначено порядок приймання продукції, розділом 7 - порядок розрахунків між сторонами.
Так, відповідно до пункту 6.2. договору приймання продукції по кількості проводиться покупцем відповідно до Інструкції від 15.06.1965 року П-6 «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по коичеству», затвердженої Держарбітражем, з змінами і доповненнями, а також розпорядчими актами ДАЗТУ «Укрзалізниці».
Пунктом 6.2.1. договору сторони встановили, що у разі виявлення невідповідності асортименту, кількості продукції, вказаних у супровідних документах, виклик представників постачальника і вантажовідправника для участі у прийманні продукції по кількості і складання двостороннього акту обов'язковий.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що покупець акцептує сповіщення авізо протягом двох робочих днів після отримання документів, зазначених в пункті 6.1. договору, та поставці постачальником продукції, яка відповідає сертифікації.
Згідно пункту 7.2. договору розрахунки за продукцію здійснюються відповідно до «Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач» і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи», затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 року №329-ЦЗ.
Відповідно до пункту 9.1. договору в разі невиконання взятих на себе зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Пунктом 12.5. договору встановлено, що договір вступає в дію з 01.01.2010 року і діє до 31.12.2014 року в частині поставки продукції, а в частині її оплати - до повного її виконання.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснив поставку продукції за договором на загальну суму 2 205 194 грн. 65 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями рахунку-фактури від 06.06.2011 року №ВБК11-699 Податкової накладної від 06.06.2011 року №440.
Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленої продукції належним чином не виконав, сплатив 2 182 204 грн. 33 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 22 990 грн. 32 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивач 29.03.2012 року звертався до відповідача Претензією №ЦХП-18/549 із вимогою про погашення заборгованості з оплати поставленої за договором продукції в розмірі 22 990 грн. 32 коп. (належним чином завірена копія претензії в матеріалах справи).
Відповідач у своїй відповіді на претензію від 26.04.2012 року відмовив позивачу в задоволенні претензії від 29.03.2012 року вих. №ЦХП-18/549 з підстав того, що відповідачем при прийнятті продукції від позивача виявлено її нестачу, про що сповіщено правоохоронні органи (належним чином завірена копія відповіді на претензію в матеріалах справи).
З підстав наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 22 990 грн. 32 коп. заборгованості з оплати поставленої за договором продукції.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 12.07.2012 року за вх. №15314/12, позовні вимоги позивача заперечує, вказує на те, що на пдітсав виявлення нестачі поставленого за договором товару відповідачем складено комерційний акт від 10.06.2011 року №АА002504 про нестачу вантажу та повідомлено правоохоронні органи про факт крадіжки частин верхньої будови колії СКД 65-Д.
Як встановлено, судом, Лінійний відділ на станції Жмеринка УМВС України на Південно-Західній залізниці листом від 09.01.2014 року вих. №6/92 повідомив позивача про те, що 29.08.2011 року досудове слідство в кримінальній справі №13/3484, порушеній за частиною першою статті 185 КК України по факту крадіжки деталей верхньої будови колії з напіввагону №66726852 зупинено на підставі пункту 3 статті 206 КПК України 1960 року у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила злочин.
Як вбачається із долученої до матеріалів справи Квитанції про приймання вантажу від 06.06.2011 №45735354, 06.06.2011 року ВАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» передано до перевезення на станції Нижнєдніпровській Придніпровської залізниці частини верхньої будови колії СКД 65-Д у кількості 4700 комплектів для перевезення до станції Дубляни Львівські Львівської залізниці у напіввагоні №66726852.
В вантажній накладній №45735354 виконробом ОСОБА_4 здійснено відмітку про фактичне отримання 4651 комплектів верхньої будови колії СКД 65-Д (належним чином завірена копія вантажної накладної в матеріалах справи).
На підставі виявлення нестачі відповідачем складено Акт приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 14.06.2011 року №24, у якому встановлено нестачу 49 комплектів верхньої будови колії СКД 65-Д загальною вартістю 22 990 грн. 32 коп. (належним чином завірена копія акту в матеріалах справи).
Суд критично оцінює заперечення відповідача проти позову з підстав наступного.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Нормою частини другої статті 664 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до статті 110 Статуту Залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №458 Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Статтями 113 та 115 Статуту Залізниць України визначено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 127 Статуту Залізниць України встановлено, що Залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Як вбачається із Квитанції про приймання вантажу від 06.06.2011 №45735354, 06.06.2011 року вантажовідправником за вантажною накладною №45735354 є ВАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» (49034, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, буд. 181), вантажоодержувачем ПМС-125 (81121, Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, буд. 8).
Відтак, позивач у справі належним чином виконав свої зобов'язання щодо передачі товару відповідачу в момент передання ВАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» товару перевізнику - станції Нижнєдніпровській Придніпровської залізниці згідно Квитанції про приймання вантажу від 06.06.2011 №45735354.
Відповідно до статті 131 Статуту Залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Відповідач у справі до залізниці призначення вантажу (станція Дубляни Львівські Львівської залізниці) із претензією щодо нестачі вантажу в порядку статті 131 Статуту Залізниць України не звертався, докази такого звернення в матеріалах справи відсутні, станом на час розгулу справи сторонами не заявлені та не податі.
Окрім того, відповідно до пункту 6.2.1. договору у разі виявлення невідповідності асортименту, кількості продукції, вказаних у супровідних документах, виклик представників постачальника і вантажовідправника для участі у прийманні продукції по кількості і складання двостороннього акту обов'язковий.
Як вбачається із складеного відповідачем Акту приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 14.06.2014 року №24, вказаний акт складено представниками відповідача, телефонограма чи телеграма про виклик представника постачальника і вантажовідправника не подавалась, про що свідчить відповідна відмітка в Акті. Докази повідомлення представників постачальника і вантажовідправника про факт нестачі продукції і їх виклик для складання акту в матеріалах справи відсутні станом на час розгляду справи сторонами не заявлені та не подані.
Відповідачем в порушення пункту 6.2.1. договору складено акт про нестачу в односторонньому порядку, а відтак, вказаний акт не є належним доказом нестачі товару та відсутності обов'язку відповідача оплатити поставлений за договором товар.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору від 04.01.2010 року №ЦХП-60110, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 609 грн. 50 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленої за договором продукції.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з боржника: Державного територіально-галузевого підприємства «Львівська залізниця» (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРЮО та ФОП 01059900) на користь стягувача: Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 11/15; код ЄДРЮО та ФОП 19014832) 22 990 грн. 32 коп. заборгованості та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.
3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
21.10.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 23.10.2014 року.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.