Справа: № 826/9265/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
16 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2014 №0011421701, від 17.06.2014 №0011421701 від 17.06.2014 №0011421701, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильність нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 п. 177.4 ст. 177, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми чистого оподаткованого доходу за 2012-2013 роки у розмірі 55 111,75 грн.
Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за 2012-2013 роки у сумі 67 888,39 грн.
Також, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску за 2012-2013 роки у сумі 24 300,35 грн.
За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 02.06.2014 №3000/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 17.06.2014 №0011421701, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 68 889,65 грн.; №0011421701, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 84 860,48 грн.; №0011421701, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання зі сплати Єдиного соціального внеску у розмірі 25 515, 36 грн..
Суд звертає увагу, що контролюючий орган в порушення вимог статті 58 Податкового кодексу України прийняв три податкові повідомлення-рішення від 17.06.2014 під одним і тим самим номером №0011421701.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства та доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.06.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, за приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 ст. 167 цього Кодексу.
Згідно п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
В свою чергу, згідно п.177.4. ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно п. 178.3. ст. 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ФОП ОСОБА_2 є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності якого є виробництво продуктів борошно-круп'яної промисловості.
Матеріалами справи також підтверджується, що позивач вирощує зерняткові та кісточкові фрукти, для чого у перевіряємий період ним було придбано необхідний товар у ТОВ «Каскад-Продакшин» ЛТД», ТОВ «Агроскоп Україна», та ТОВ «Торговий дім «Насіння» (дерев'яні стовпчики та засоби захисту рослин).
При цьому, колегія суддів наголошує, що позивач не відносив до складу витрат за 2012-2013 роки витрати по придбанню у зазначених контрагентів товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується копіями книги обліку доходів і витрат у 2012-2013 роках.
Зазначені доводи не спростовано відповідачем ні під час судового розгляду в суді першої інстанції так і в обґрунтуваннях апеляційної скарги, зокрема, контролюючим органом не наведено доказів щодо відображення відповідних витрат в книзі обліку доходів і витрат, і як наслідок, в даних податкового обліку.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що відповідач не зміг підтвердити зафіксовані в акті перевірки доводи щодо внесення позивачем до складу витрат за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ «Каскад-Продакшин» ЛТД», ТОВ «Агроскоп Україна», ТОВ «Торговий дім «Насіння».
На спростування доводів акту перевірки, позивачем надані книги обліку доходів і витрат у 2012-2013 роках.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом необґрунтовано збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску.
Разом з цим, колегія судів вважає підтвердженими доводи суду щодо повноважності посадових осіб, якими підписані податкові накладні, оскільки відповідно до наказів підприємств, на яких працюють кожна з цих осіб, останніми надано право на підписання податкових накладних.
Слід зазначити, що податкові накладні, на підставі яких відповідачем зроблено висновок щодо підписання їх не уповноваженим особами, містять всі прізвища осіб, що їх підписали, тобто дають змогу ідентифікувати особу, що підписала податкову накладну.
Враховуючи все вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства та доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.06.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 21.10.2014 року.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.