Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/305/14-к
"22" жовтня 2014 р. м.Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
з участю:
прокурора ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
секретаря судогового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, 2003 року народження, працюючого на Липницькому державному підприємстві «Укрспирт» с.Липники Лугинського району Житомирської області, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364КК України, -
До Олевського районного суду від прокурора надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014101110000164 від 22.09.2014 року, стосовно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, з угодою про визнання винуватості.
Перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, вислухавши прокурора, заслухавши думку учасників процесу, оглянувши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, прийшов до висновку про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Як вбачається з обвинувального акта, обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України заподіяв матеріальних збитків Липницькому МПД в особі ДП «Укрспирт» на загальну суму в розмірі 866364.00 грн., однак в кримінальному провадженні, зокрема в обвинувальному акті не зазначено потерпілої сторони по кримінальному провадженню, в інтересах якої і виступає прокурор, який підтримує державне обвинувачення.
З пояснень обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, наданих в підготовчому судовому засіданні слідує, що між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , вже укладалася угода про визнання винуватості обвинуваченим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, та яка була скасована судом апеляційної інстанції.
Відтак, відповідно до ч.8 ст. 474 КПК України повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
Відповідно до п.1 ч.7 ст.474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди.
Відповідно до ч.6 ст.474 КПК України, суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При перевірці угоди на відповідність вимогам КПК та КК України в судовому засіданні встановлено, що угода не відповідає вимогам ст.472 КПК України, є сумніви в її добровільності, оскільки дана угода укладалася без участі захисника обвинуваченого, що порушує право обвинуваченого, яке передбачене Конституцією України та чинним КПК на захист, а тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у затвердженні укладеної угоди про визнання винуватості, що має наслідком повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування.
Разом із тим, як вбачається з тексту угоди про визнання винуватості при погоджені покарання ОСОБА_4 , - узгоджено остаточне покарання обвинуваченому у виді 4 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на два роки, а також зі штрафом в розміри 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 3400 грн., без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, що не відповідає вимогам санкції ч.2 ст.364 КК України, в частині додаткового покарання у виді штрафу, оскільки відповідно до зазначеної санкції за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зі спеціальною конфіскацією. Сторонами угоди про визнання винуватості при призначенні узгодженого обвинуваченому покарання не було узгоджено застосування ст.69 КК України стосовно додаткового покарання у виді штрафу, який сторони угоди узгодили в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 3400 грн., а отже узгоджене покарання є незаконним та суперечить чинному Кримінальному кодексу України.
Сторонами угоди узгоджено обов'язок обвинуваченому, що передбачений п.2 ч.1 ст.76 КК України - не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
При визначенні міри покарання сторонами угоди застосовано положення ст.75 КК України та узгоджено звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком на два роки.
Відповідно до п.3 Інформаційного листа ВССУ № 223-1679/0/4-12 від 15.11.2012р. «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод», якщо сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного (обвинуваченого) від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК України у редакції Закону України від 13 квітня 2012 року N 4652-VI суд зобов'язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
В силу ст.75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Таким чином, з аналізу положень кримінального закону суд доходить висновку, що встановлення терміну іспитового строку та конкретного переліку обов'язків, які покладаються на засудженого, віднесено до виключної компетенції суду та не можуть погоджуватись сторонами в угоді про визнання винуватості.
Тобто, сторони мають право погодити власне факт звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням без визначення тривалості іспитового строку та переліку покладених на нього обов'язків.
Отже, положення угоди про визнання винуватості від 23.09.2014 року в частині призначеного покарання суперечить вимогам закону.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні повідомив, що в ході досудового розслідування по обвинуваченню ОСОБА_4 , проведено всі слідчі дії, що також підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22014101110000164 (а.с.38, пункт № 845), а тому судом підстав для продовження досудового розслідування не вбачається.
Таким чином, враховуючи, що вимоги ст.290 КПК України слідчим виконано, досудове розслідування завершено та складено обвинувальний акт, то підготовче судове провадження слід продовжити у загальному порядку (ч.7 ст.474 КПК України, пп.Б п.6 Листа ВССУ від 15.11.2012 р. N 223-1679/0/4-12 «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод»).
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.314-317, 372, 474 КПК України, суд -
Відмовити в затвердженні угоди від 23 вересня 2014 року про визнання винуватості, укладеної між прокурором відділу прокуратури м.Києва молодшим радником юстиції ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 .
Продовжити відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 22014101110000164 від 22.09.2014 року, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.2 ст.364 КК України, на підставі обвинувального акту.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1