"13" жовтня 2014 р. Справа № 918/483/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Мельник О.В. ,
суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Величко К.Я.,
за участю представників сторін:
від позивача - Старчик А.А. (довіреність №14-90 від 18.04.2014р.);
від відповідача - Михайлов В.О. (довіреність №03-05/3 від 02.01.2014р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Публічного акціонер-ного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарсь-кого суду Рівненської області від 02.07.2014р. у справі №918/483/14
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна
акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»
про стягнення 29 757 179 грн. 06 коп. заборгованості та пені,-
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.07.2014р. у справі №918/483/14 (суддя Романюк Р.В.) частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Національ-на акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі в тексті - НАК «Нафтогаз України») до Това-риства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» (надалі в тексті - ТзОВ «Рівнетепло-енерго») про стягнення 29 757 179 грн. 06 коп. заборгованості по розрахунках та пені.
Відповідно до рішення та прийнятих 28.08.2014р. додаткового рішення та ухвали про вип-равлення описки - з ТзОВ «Рівнетеплоенерго» на користь НАК «Нафтогаз України» підлягає стяг-ненню 27 263 909 грн. 71 коп. заборгованості, 1 081 793 грн. 62 коп. пені, 132 433 грн. 10 коп. інфля-ційних втрат, 370 128 грн. 33 коп. -3% річних та 73 080 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. В стягненні 689 640 грн. 06 коп. пені, 52 147 грн. 95 коп. -3% річних та 167 126 грн. 29 коп. інфляційних втрат відмовлено за безпідставністю.(арк.справи 98-103, 107-109).
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, Позивачем невірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, тому, здійснивши власний розрахунок, суд дій-шов висновку, що належна до стягнення сума пені складає 1 545 419 грн. 46 коп., 132 433 грн. 10 коп. - втрати від інфляції та 370 128 грн. 33 коп. -3% річних. Крім того, встановивши причини не-виконання Відповідачем грошового зобов'язання, невідшкодуванння державою різниці в тарифах на послуги теплопостачання, збитковість господарської діяльності через наявність заборгованості населення та бюджетних установ суд, враховуючи клопотання Відповідача дійшов висновку про можливість зменшення з підстав ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України розміру пені на 30% до 1 081 793 грн. 62 коп.(арк.справи 98-103).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу до Рівненсько-го апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмо-ви у стягненні 689 640 грн 06 коп. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, судові витрати покласти на Відповідача.
Скаржник вважає, що зменшення пені здійснено судом першої інстанції із неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням усіх істотних обставин справи. Позивач вважає відсутніми виняткові обставини для зменшення нарахованої пені. Зазначає, що суд прийняв лише сторону Відповідача, не оцінив майнового стану сторін, що призвело до порушення норм законодавства і прав Позивача.(арк.справи 115-122).
Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 03.09.2014р. поновлено пропущений строк та прийнято апеляційну скаргу Позивача до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 112, 113).
В день судового засідання 16.09.2014р. представник Відповідача через канцелярію суду по-дав відзив на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.(арк.справи 138-140).
В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.09.2014р. оголошувалась перерва до 13.10. 2014р.(арк.справи 143-зворот, 144).
В судових засіданнях апеляційної інстанції 16.09.2014р. та 13.10.2014р. представники Пози-вача підтримали доводи апеляційної скарги та надав свої пояснення. Крім того, усно заявив кло-потання про відкладення розгляду справи, яке суд відхилив як необґрунтоване.
Представник Відповідача в судових засіданнях 16.09.2014р. та 13.10.2014р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вив-чивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом пер-шої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарсь-кий суд
Як вбачається з матеріалів справи, НАК «Нафтогаз України»-продавець та ТзОВ «Рівне-теплоенерго»-покупець 28.12.2012р. уклали договір купівлі-продажу природного газу №13/3184-БО-28 (надалі в тексті - Договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України «Про засади функціону-вання ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.(п.1.2 Договору).(арк.справи 11-16).
Продавець відповідно до п.п.2.1, 3.1 Договору передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12. 2013р. газ в обсязі до 11 281,540 тис.м3 у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/ відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.
Відповідно до п.5.2 Договору, ціна за 1000 м3 газу разом з ПДВ складає 4 661грн. 74 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали Додаткову угоду №1 від 19.07.2013р. до Договору, якою передбачили зменшення ціни за 1000 м3 газу до 4 588 грн. 54 коп. разом з ПДВ 20 %.(арк.справи 17).
Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця нас-тупного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.2, 7.3 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання до-говірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законо-давством України, а також Договором. У разі невиконання покупцем вимог щодо розрахунку про-давець має право не здійснювати поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності тех-нічної можливості. Крім того, у разі невиконання Покупцем вимог Договору щодо розрахунків (пункт 6.1 Договору), він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми за-боргованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. У разі невиконання покупцем умов Договору, продавець має право в односторонньому порядку ро-зірвати договір.
Відповідно до пункту 9.3 Договору сторони визначили строк, в межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (позовна давність), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нара-хувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Договір та Додаткову угоду підписано уповноваженими представниками НАК «Нафтогаз України» і ТзОВ «Рівнетеплоенерго», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 11-16, 17).
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору у серпні-грудні 2013р. НАК «Нафтогаз України» поставила, а ТзОВ «Рівнетеплоенерго» - прийняло природний газ на загальну суму 59 403 909 грн. 70 коп., що стверджується належним чином завіреними копіями актів прий-мання-передачі природного газу від 31.08.2013р. за спожитий газ у серпні 2013р.(1 шт.), від 24.09. 2013р. за спожитий газ у січні-липні 2013р. (7 шт.), від 30.09.2013р. за спожитий газ у вересні 2013 року (1 шт.), від 31.10.2013р. за спожитий газ у жовтні 2013р.(1 шт.), від 30.11.2013р. за спожитий газ у листопаді 2013р.(1 шт.) та від 31.12.2013р. за спожитий газ у грудні 2013р.(1 шт.).(арк.справи 18-29).
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання Відповідачем договірних зобо-в'язаннь з повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ Відповідачем, при цьому, Позивач заявив до стягнення 27 263 909 грн. 71 коп. заборгованості.(арк.справи 32), вихо-дячи із даної суми боргу, з підстав ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 599, 611, 625 ЦК України та п.п. 6.1, 7.2 Договору - Позивач нарахував 1 771 433 грн. 68 коп. пені за період 14.02.2013р. - 14.01. 2014 р., 299 559 грн. 39 коп. втрат від інфляції за період з серпня 2013р. по лютий 2014р. та 422 276 грн. 28 коп. -3% річних за період 14.02.2013р. - 14.01.2014р.(арк.справи 34-39).
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Позивача безпідставна і не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне:
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що циві-льні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші пра-вочини.
Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.
Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором по-ставки.
Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору 28.12.2012р. між сторо-нами виникли відносини постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мере-жу, оскільки момент передачі товару не співпадає з моментом оплати його вартості і взаємовід-носини сторін підпадають під визначення, які містять статті 712, 714 ЦК України: коли одна сторо-на (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу за-стосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо ін-ше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Тому, в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України, факт отримання Відповідачем природного газу зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити його вартість.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одно-стороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зо-бов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - від-повідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як правомірно встановлено місцевим господарським судом і стверджується матеріалами справи (Договором, актами прийому-передачі природного газу) - вартість поставленого природ-ного газу на загальну суму 59 403 909 грн. 72 коп., - оплачено Відповідачем частково.
Тому є вірним висновок місцевого господарського суду, що внаслідок неналежного ви-конання умов Договору утворилась заборгованість ТзОВ «Рівнетеплоенерго» перед НАК «Нафто-газ України» в сумі 27 693 909 грн. 71 коп., яка підлягає до стягнення.
Разом з тим, обґрунтовуючи часткове задоволення позовних вимог в решті вимог - суд пер-шої інстанції виходив з того, що обчислення сум додаткових вимог (згідно наданого розрахунку, арк.справи 34-39) здійснено Позивачем без урахування приписів чинного законодавства, а саме статей 251-255, 599 ЦК України.
Так, відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з нас-танням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календар-ною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.252 ЦК України).
Крім того, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.(ст.253, ч.1 ст.255 ЦК України).
Як правомірно встановлено місцевим судом і стверджується матеріалами справи - всупе- реч зазначеним приписам, суми заявлених до стягнення додаткових вимог (пеня, інфляційні втра-ти, річні) обчислені Позивачем включно з урахуванням днів фактичної сплати Відповідачем части-ни основного боргу по кожному спірному періоду.
Перевіривши на підставі ст.625 ЦК України суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що з підстав ст.33 ГПК України, суд першої інстанції право-мірно відмовив в стягненні 57 147 грн. 95 коп. -3% річних та 167 126 грн. 29 коп. втрат від інфля-ції, як таких, що нараховані безпідставно.
При цьому, згідно перерахунку, здійсненого судом, з урахуванням оплати Відповідача за Договором - сума 3% річних за зобов'язаннями січня 2013р. складає 7 979,19 грн. і обчислена По-зивачем вірно; за зобов'язаннями лютого 2013р. сума 3% річних складає 13 739,51 грн.; за зобов'-язаннями березня 2013р. - 112 604,31 грн.; за зобов'язаннями квітня 2013р. сума 3% річних - 66972,63 грн. обчислена Позивачем вірно; за зобов'язаннями травня 2013р. - 890,01 грн.; за зобов'-язаннями червня 2013р. - 467,29 грн., за зобов'язаннями липня 2013р. - 357,02 грн., за зобов'язан-нями серпня 2013р. - 610,11 грн., за зобов'язаннями вересня 2013р. - 434,28 грн., за зобов'язаннями жовтня 2013р. - 6 625,55 грн., за зобов'язаннями листопада 2013р. - 56 104,93 грн. і за зобов'язан-нями грудня 2013р. сума 3% річних 103 343,50 грн. обчислена Позивачем вірно.
Таким чином, до задоволення підлягає 370 128 грн. 33 коп. -3% річних за період 14.02. 2013р. - 14.01.2014р.
В частині вимоги про стягнення втрат від інфляції, суд першої інстанції врахував рекомен-дації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, відображені в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997р. №62-97р. Крім того, суд встановив, що розра-хунок заявлених до стягнення інфляційних втрат містить арифметичні помилки.
Так, при нарахуванні даних компенсаційних виплат за серпень 2013р. на суму 115 984 грн. 43 коп. основного боргу Позивачем було нараховано 700 грн. 31 коп. Водночас вказана сума всу-переч приписам діючого законодавства України була визначена шляхом нарахування інфляції на інфляцію. Тому, згідно розрахунку суду - за серпень 2013р. з Відповідача підлягають до стягнення інфляційні втрати в сумі 696 грн. 83 коп.
Аналогічне порушення виявлено судом при обчисленні суми інфляційних втрат за вересень 2013р., сума яких за перерахунком суду становить 906,98 грн.
Крім того, інфляційні втрати в сумі 59 325,66 грн., нараховані за зобов'язаннями жовтня 2013р. на суму заборгованості 6 195 748,74 грн. не підлягають до задоволення, оскільки Позива-чем при обчисленні цієї суми не враховано суми оплат, які були здійснені Відповідачем, а саме в листопаді 2013р. на загальну суму 5 000 000,00 грн. та на загальну суму 8 550 000,00 грн. - в грудні 2013 року.
Аналогічно, при нарахуванні інфляційних втрат на суму 107 792,62 грн. за зобов'язаннями листопада 2013р. на 8 258 667,34 грн. заборгованості Позивачем не враховано суму оплати, яка була здійснена Відповідачем в грудні 2013р. на загальну суму 8 550 000,00 грн., відтак в задо-воленні інфляційних втрат на суму 107 792,62 грн. за зобов'язаннями листопада 2013р. відмовлено правомірно.
З мотивів, зазначених вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інс-танції, що за період з серпня 2013р. по жовтень 2013р. до стягнення з Відповідача підлягає 132 433 грн. 10 коп. інфляційних втрат.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначений висновок суду про невірне нарахування інфля-ційних втрат та 3% річних апелянт не оспорює.
Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов'язан-ня може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як зазначалось вище, пунктом 7.2 Договору за несвоєчасну оплату отриманого газу, перед-бачено сплату покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Перевіряючи рішення в частині зменшення розміру нарахованої пені, колегія суддів прий-має до уваги, що за період 14.02.2013р. - 14.01.2014р. Позивач нарахував 1 771 433 грн. 68 коп. пе-ні. Проте, за перерахунком місцевого суду - сума пені є завищеною з причин, зазначених вище, тому заявленою до стягнення може бути пеня в сумі 1 545 419 грн. 46 коп..
Не заперечуючи даного висновку місцевого господарського суду, Скаржник не погоджує-ться із задоволенням заяви Відповідача та зменшенням судом пені на 30%, вважаючи, що даний ви-падок не є винятковим.(арк.справи 115-122).
Колегія суддів при цьому приймає до уваги, що згідно ст.233 ГК України у разі, якщо на-лежні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язан-ня боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й ін-ші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір до сплати штрафних санкцій.
Крім того, частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути змен-шений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обста-вин, які мають істотне значення.
Колегія суддів зауважує, що зі змісту наведених норм випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд пови-нен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуго-вують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку, що виключність обставин, які зумов-люють зменшення пені стверджено фактом невідшкодування державою різниці в тарифах на пос-луги теплопостачання за 2013 рік, сума якої складає 44 917 947, 08 грн., а всього на момент ви-несення судом рішення невідшкодованою залишається 103 970 562,31 грн. різниці в тарифах. По-ряд з цим, місцевий суд прийняв до уваги, що станом на 06 червня 2014р. заборгованість населен-ня за спожиту теплову енергію складає 42 860 600 грн., а юридичних осіб (в т.ч. бюджетних ус-танов, відомчого житла та інших споживачів) 13 645 100 грн., а загальна заборгованість становить 57 008 200 грн.
Крім того, звертаючись з позовом, Позивач використав всі передбачені законодавством і До-говором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржни-ком - ТзОВ «Рівнетеплоенерго», основним видом діяльності якого є виробництво, розподіл та пос-тачання теплової енергії для потреб соціально значимих об'єктів міста, - зобов'язання з подачі теп-лової енергії виконало частково, однак, сплата надмірно великих штрафних санкцій в даному ви-падку зачіпатиме не лише майнові інтереси Відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Апеляційний суд зауважує при цьому, що стягнення з боржника штрафних санкцій спрямо-ване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, про що правомірно свідчить висновок суду першої інстанції.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи і встановивши підстави порушення Відповідачем грошового зобов'язання - правомірно визнав даний випадок ви-нятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу і покликаючись на положення ст. 233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України та ступінь виконання ним грошового зобов'язання, пра-вомірно зменшив розмір пені на 30% до суми 1 081 793 грн. 62 коп.
Колегія суддів також вважає даний випадок виключним і не вбачає підстав для переоцінки фактів у даній справі.
Відтак, в частині стягнення 689 640 грн. 06 коп. пені, з підстав ст.33 ГПК України, в задо-доволенні позову відмовлено обґрунтовано.
Аналогічна правова позиція вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. у справі №2/20/2012/5003.
Заперечуючи підстави для зменшення розміру нарахованої пені Скаржник зазначив, що суд прийняв лише сторону Відповідача, не оцінив майнового стану сторін, що призвело до порушення норм законодавства і прав Позивача, при цьому, послався на важке фінансове становище НАК «Нафтогаз України», що ствердив доданими до апеляційної скарги Звітами про фінансові результа-ти за 2012-2013рр.(арк.справи 124-131).
Перевіряючи рішення в цій частині, апеляційний суд звертає увагу, що під час розгляду справи, Позивач не надав документів на підтвердження викладених в апеляційній скарзі доводів, зокрема, відомостей щодо залучення комерційних кредитів за ринковими ставками, наявності бор-гів перед іноземними інвесторами та необхідності постійного проведення розрахунків з ними, тощо.
Оскільки, всупереч вимогам ст.101 ГПК України, подаючи зазначені вище копії звітів По-зивач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього - апеляційний не приймає їх до розгляду.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту і обсягу зобов'язань Відповідача, рівно як і вмотивованості висновку про часткову обґрунтованість заявленого позову.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановле-но, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прий-нятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 83, 89, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Позивача-Публічного акціонерного товариства «Національна акціонер-на компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Рівненської області від 02.07. 2014р. у справі №918/483/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №918/483/14 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Розізнана І.В.