Справа № 686/14093/14-ц
Провадження № 22-ц/792/1891/14
30 вересня 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Талалай О.І.
суддів: Корніюк А.П., П'єнти І.В.
з участю: секретаря Сацюк Г.О.
відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_2,
представника апелянтів ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та Приватної фірми «АіЄ» на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Хмельницької Другої державної нотаріальної контори, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права власності на майнові права засновника приватної фірми та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
ОСОБА_7, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначила, що її чоловік ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, був засновником Приватної фірми «А і Є». У зареєстрованому шлюбі з ним перебували з 02 березня 1996 року. Після смерті ОСОБА_1 спадщину прийняли вона і діти - ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_6 Другою Хмельницькою державною нотаріальною конторою їм як спадкоємцям першої черги за законом були видані свідоцтва про право на спадщину за законом кожному на 1/4 частку майнових прав засновника Приватної фірми «А і Є». Рішенням Конституційного суду України у справі № 1-8/2012 від 19 вересня 2012 року було роз'яснено положення ст. 61 СК України щодо належності до об'єкту права спільної сумісної власності подружжя статутного капіталу та майна приватного підприємства. З цього часу дізналася про порушення своїх прав і вважає, що має право на 5/8 частки майнових прав засновника Приватної фірми «А і Є» (1/2 частка у спільному сумісному майні подружжя + 1/4 частка спадкового майна). Тому просила визнати недійсними видані їй і відповідачам свідоцтва про право на спадщину за законом та визнати за нею у порядку спадкування право власності на 5/8 частки майнових прав засновника Приватної фірми «А і Є».
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05 серпня 2014 року позов задоволено. Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_1, видані Другою Хмельницькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2. Визнано за ОСОБА_7 в порядку спадкування право власності на 5/8 частки майнових прав засновника Приватної фірми «А і Є» після смерті ОСОБА_1.
ОСОБА_5 та Приватна фірма «А і Є», яка не брала участь у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права та обов'язки, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційних скаргах просять його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. До спірних правовідносин застосовані ст.ст. 61, 70 СК України, які не підлягали застосуванню, оскільки сімейні відносини виникли до набрання ним чинності. Суд безпідставно відхилив клопотання представника відповідачів про витребування документів щодо створення фірми. Не врахована правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-79цс13, відповідно до якої належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Відповідно до п. 1.5 Статуту Приватної фірми «А і Є» фірма є правонаступником майнових та інших немайнових прав і обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «А і Є». Товариство було правонаступником прав і обов'язків інших фірм, що були створені ОСОБА_1, починаючи з 90-х років. Позивач не повідомила суд про те, що 02 серпня 2013 року подарувала свою 1/4 частку майнових прав засновника Приватної фірми «А і Є» ОСОБА_10, а тому за нею безпідставно визнано право власності на ту частину майнових прав, якою вона розпорядилася.
У засіданні апеляційного суду апелянти і їх представник апеляційні скарги підтримали. Представник позивача визнав апеляцію не обґрунтованою у повному обсязі. Інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Відповідно до п. 2, п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що статутний капітал і майно Приватної фірми «А і Є» є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Свідоцтва про право на спадщину за законом видані сторонам з неправильним визначенням часток спадкоємців (по 1/4 частки майнових прав засновника приватної фірми кожному). Частки спадкоємців мали становити по 1/8 частки майнових прав засновника приватної фірми. Позивач у порядку спадкування має право на 5/8 частки майнових прав засновника Приватної фірми «А і Є».
Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_7 і ОСОБА_1 з 02 березня 1996 року до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_1 був засновником (власником) Приватної фірми «А і Є». Після його смерті Другою Хмельницькою державною нотаріальною конторою 11 липня і 15 липня 2009 року позивачу як дружині та відповідачам як дітям померлого видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку майнових прав засновника Приватної фірми «А і Є».
Наведене підтверджується матеріалами справи.
На підставі ч. 1 ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Виключення із зазначених положень визначені ст. ст. 57, 58 СК України.
За системним аналізом зазначених норм права правовий режим майна, придбаного за час шлюбу визначається за джерелами його придбання, крім речей особистого користування, та відповідно до часу його набуття.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року приватне підприємство або його частина, засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом права їх спільної сумісної власності.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, що є обов'язковою для всіх судів України, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Посилання на рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи - підприємця не спростовує зазначених висновків, оскільки в цьому рішенні мова йде виключно про статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя.
Як вбачається із документів реєстраційної справи, доданих до апеляційної скарги Приватної фірми «А і Є» фірма є правонаступником майнових та інших немайнових прав і обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «А і Є», статутного фонду немає. (п. 1.9 Статуту 1999р. і п. 1.5 Статуту 2002р., а.с. 135, 142). Згідно виписки з протоколу № 10 загальних зборів учасників ТОВ - фірми «А і Є» учасники товариства прийняли рішення про реорганізацію товариства шляхом перетворення в приватну фірму (а.с. 134). Відповідно до п. п. 1.1, 5.1 установчого договору від 15 серпня 1996 року (а.с. 125, 126) і п. п. 1.1, 1.3 Статуту ТОВ - фірми «А і Є», зареєстрованого 15 серпня 1996 року (а.с. 119), ТОВ - фірма «А і Є» створене шляхом реорганізації (поділу) ТОВ - фірми «Прана» і є правонаступником його майнових та інших немайнових прав і обов'язків. Згідно п. п. 1.1, 4.2, 5.1 установчого договору від 21 травня 1996 року (а.с. 94) і п. п. 1.1, 1.3, 3.1 Статуту ТОВ - фірма «Прана», зареєстрованого 23 травня 1996 року (а.с. 107, 109), ТОВ - фірма «Прана» створене шляхом реорганізації (перетворення) колективного підприємства - фірми «Прана», засноване на майні реорганізованого колективного підприємства і є правонаступником його майнових та інших немайнових прав і обов'язків. Відповідно до п. 1.2, 1.3 Статуту колективного підприємства - фірми «Прана», зареєстрованого 23 вересня 1993 року (а.с 76), підприємство створено організацією орендарів Хмельницького комерційно-виробничого орендного підприємства «Прана», яка здійснила викуп державного майна, зданого в оренду, власником майна є колектив членів підприємства, який щодо відносин власності є правонаступником організації орендарів Хмельницького комерційно-виробничого орендного підприємства «Прана».
ОСОБА_7 не надала доказів того, що Приватна фірма «А і Є» створена за рахунок майна і коштів, що є спільною сумісною власністю подружжя або спільної праці подружжя.
Колегія суддів вважає, що факт перебування ОСОБА_7 на посаді директора ТОВ - фірми «А і Є», Приватної фірми «А і Є», що підтверджено копією трудової книжки, не є доказом створення юридичної особи спільною працею подружжя.
Відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
За таких обставин немає підстав для визнання за позивачем як за одним із подружжя права на 1/2 частку майнових прав засновника Приватної фірми «А і Є», а відповідно і для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих сторонам 11 липня і 15 липня 2009 року Другою Хмельницькою державною нотаріальною конторою.
Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та Приватної фірми «А і Є» задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_7 до Хмельницької Другої державної нотаріальної контори, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права власності на майнові права засновника приватної фірми та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)
Вірно:
Головуючий:
Головуючий в першій інстанції: Продан Б.Г. Провадження: № 22-ц/792/1891/14
Доповідач: Талалай О.І. Категорія: 39