Справа № 677/32/14-ц
Провадження № 22-ц/792/1715/14
29 вересня 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Талалай О.І.
суддів: П'єнти І.В., Корніюк А.П.
з участю секретаря Сацюк Г.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Національної академії внутрішніх справ на рішення Красилівського районного суду від 24 червня 2014 року у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на період навчання.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги , колегія суддів
Національна академія внутрішніх справ (далі - НАВС), звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначила, що наказом ректора Київського юридичного інституту МВС України від 30 серпня 2004 року № 506 відповідач з 30 серпня 2004 року був зарахований курсантом першого курсу юридичного факультету. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 2005 року № 880 НАВС було реорганізовано у Київський національний університет внутрішніх справ (далі - КНУВС) і цією ж постановою до його складу був переданий Київський юридичний інститут МВС України. 28 листопада 2007 року між КНУВС, комплектуючим органом - УМВС України у Хмельницькій області та відповідачем був укладений договір № Хм-207 про підготовку фахівця КНУВС, відповідно до якого ОСОБА_1 навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 червня 2010 року № 1709-р КНУВС було реорганізовано в НАВС, яка є правонаступником КНУВС. З 01 вересня 2004 року по 20 червня 2008 року відповідно до умов договору відповідач у період навчання у КНУВС за державним замовленням за напрямком «Правознавство» перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням відповідних комунальних послуг. Наказом КНУВС від 20 червня 2008 року № 593 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста, видано диплом спеціаліста та направлено для подальшого проходження служби до УМВС України у Хмельницькій обл. Наказом начальника УМВС України в Хмельницькій області від 01 лютого 2011 року відповідач звільнений з органів внутрішніх справ на підставі поданого ним рапорту за власним бажанням. Тим самим відповідач порушив умови договору, не відпрацював за місцем розподілу три роки і повинен відшкодувати витрати на навчання у сумі 4683 грн. 24 коп. (за виключенням витрат за 1 рік, прирівняний до періоду строкової військової служби).
Рішенням Красилівського районного суду від 24 червня 2014 року у позові відмовлено.
Національна академія внутрішніх справ, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Суд проігнорував ту обставину, що НАВС є правонаступником КНУВС і неналежно оцінив докази, а саме довідку про розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_1 Відсутність дати складання довідки не впливає на достовірність інформації. Рішення суду містить посилання на спільний наказ МВС, МО, СБУ, Мінфіну України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 «Про затвердження порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах», який не підлягав застосуванню, оскільки застосовується для військовослужбовців і військовослужбовців внутрішніх військ.
У засідання апеляційного суду особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що наказом ректора Київського юридичного інституту МВС України від 30 серпня 2004 року № 506 ОСОБА_1 з 30 серпня 2004 року був зарахований курсантом першого курсу юридичного факультету. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 2005 року № 880 НАВС було реорганізовано у Київський національний університет внутрішніх справ і цією ж постановою до його складу був переданий Київський юридичний інститут МВС України. 28 листопада 2007 року між КНУВС, комплектуючим органом - УМВС України у Хмельницькій області та відповідачем був укладений договір № Хм-207 про підготовку фахівця КНУВС, відповідно до якого ОСОБА_1 навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 червня 2010 року № 1709-р КНУВС було реорганізовано в НАВС, яка є правонаступником КНУВС. З 01 вересня 2004 року по 20 червня 2008 року відповідно до умов договору відповідач у період навчання у КНУВС за державним замовленням за напрямком «Правознавство» перебував на державному забезпеченні речовим майном, грошовим утриманням. Наказом КНУВС від 20 червня 2008 року № 593 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста, видано диплом спеціаліста та направлено для подальшого проходження служби до УМВС України у Хмельницькій обл. Наказом начальника УМВС України в Хмельницькій області від 01 лютого 2011 року відповідач звільнений з органів внутрішніх справ на підставі поданого ним рапорту за власним бажанням.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження позову і відмови відповідача від добровільного відшкодування витрат на навчання.
Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до п. 2.3.6. договору про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ від 28 листопада 2007 року ОСОБА_1 зобов'язувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Згідно п.п. 2 п. 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), особа, яка навчалася за державним замовленням у вищому начальному закладі МВС України, відшкодовує фактичні витрати, пов'язані з її утриманням у такому закладі у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому начальному закладі МВС України, позивачем надано довідку про розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_1 від 20 листопада 2013 року; довідку-витрат речового майна перемінного особового складу академії за період навчання з 01 вересня 2004 р. по 20 червня 2008р. щодо рядового міліції ОСОБА_1, курсанта КНУВС; довідки про доходи та відрахування відповідача за 2006- 2008 роки.
Згідно зазначених документів фактичні витрати за період навчання з 01 вересня 2004 року по 20 червня 2008 року, пов'язані з грошовим забезпеченням рядового міліції ОСОБА_1 складають 3659 грн. 88 коп., з речовим забезпеченням - 1023 грн. 36 коп., всього 4683 грн. 24 коп. Відповідно до вимог діючого законодавства вони визначені за виключенням витрат за 1 рік, прирівняний до періоду строкової військової служби.
Належної оцінки цим доказам суд не надав.
Відповідач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, які б спростовували вищезазначені документи, надані НАВС на підтвердження фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому начальному закладі МВС України.
Заперечення відповідача щодо видачі довідок НАВС, у якій він не навчався, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 червня 2010 року № 1709-р КНУВС реорганізовано в НАВС, яка є правонаступником КНУВС.
Відсутність дати складання довідки-витрат речового майна і довідки про доходи та відрахування відповідача не впливає на достовірність інформації, зазначеної у цих довідках.
Безпідставним є посилання у судовому рішенні на неподання доказів направлення і одержання ОСОБА_1 пропозиції про добровільне відшкодування витрат на навчання. Останній проти сплати витрат на навчання заперечував і під час розгляду справи у суді.
Згідно п. 4.4 договору про підготовку фахівця у КНУВС № Хм-207 від 28 листопада 2007 року у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку. Порядок направлення пропозиції умовами договору не визначений.
Помилковим є посилання у рішенні суду першої інстанції на спільний наказ МВС, МО, СБУ, Мінфіну України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 «Про затвердження порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах», яким передбачено зазначення суми утримання курсанта за рік у наказі про його переведення на наступний курс і приєднання щорічних виписок до с особової справи курсанта.
Цей Порядок затверджений відповідно до вимог пункту 3 Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року N 964, який затверджений відповідно до статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зазначений Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни. Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Тому Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, на який посилався суд, застосовується для військовослужбовців.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Документально підтверджені судові витрати позивача у сумі 351 грн. 80 коп. (230 грн. і 121 грн. 80 коп.) підлягають стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України. Судовий збір у сумі 13 грн. 60 коп. (до визначеного Законом України «Про судовий збір» мінімального розміру) слід стягнути із ОСОБА_1 на користь держави.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ задовольнити.
Рішення Красилівського районного суду від 24 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ у рахунок відшкодування витрат на навчання 4683 грн. 24 коп. (чотири тисячі шістсот вісімдесят три грн. 24 коп.) і витрати по оплаті судового збору у сумі 351 грн. 80 коп. (триста п'ятдесят одна грн. 80 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 13 грн. 60 коп. (тринадцять грн. 60 коп.)
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)
Вірно:
Головуючий:
Головуючий в першій інстанції: Красняк В.І. Провадження: № 22-ц/792/1715/14
Доповідач: Талалай О.І. Категорія: 59