07 жовтня 2014 р. Справа № 19/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області про визнання протиправними дій та скасування постанов державного виконавця, -
Управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області, яким просило визнати неправомірними дії відповідача щодо накладення штрафів та скасувати постанови державного виконавця від 09.08.2010 року ВП № 20299658 та 27.08.2010 року ВП № 20299658 про накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення без поважних причин в розмірі 340,00 грн. і 680,00 грн. відповідно.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що судові рішення в адміністративних справах, що набрали законної сили, в порядку передбаченому ст. ст. 254, 255 КАС України, є обов'язковими для позивача і підлягають виконанню на всій території України, тому оскаржувані постанови державного виконавця про накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що при її прийнятті судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судове рішення Управління не могло виконати з поважних причин, а саме у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань. Наявність бюджетних коштів для проведення поточних соціальних виплат відповідним категоріям громадян, на думку позивача, не може розцінюватись як можливість виконання судового рішення, оскільки в даному випадку матиме місце нецільове використання коштів, що унеможливить виплату поточних соціальних виплат, внаслідок чого будуть порушуватись права інших осіб.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим законом, зокрема підлягають до виконання виконавчі листи, що видаються судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ст. 87 цього Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.
Як встановив суд, на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області перебуває виконавчий лист № 2а-1064/08/1370, виданий 11.06.2009 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області нарахування і виплату ОСОБА_1 різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.09.2007 року до 31.12.2007 року в розмірі встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та з врахуванням проведених виплат.
За невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду постановою державного виконавця - заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області Грицини Р.А. від 09.08.2010 року ВП № 20299658 на Управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області було накладено штраф в розмірі 340,00 грн. та надано новий строк для виконання судового рішення.
Однак боржник повторно не виконав рішення суду у визначений державним виконавцем строк, в зв'язку з чим державний виконавець 27.08.2010 року виніс постанову ВП № 20299658 про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн.
Зазначені постанови державний виконавець обґрунтовував тим, що присуджені судом кошти ОСОБА_1 нараховані, однак їх виплата не проведена, оскільки підтверджуючих документів боржник не надав.
Позивач не заперечує факту невиконання у зазначений державним виконавцем строк судового рішення, а свої дії обґрунтував відсутністю коштів для виплати стягувачу соціальної допомоги на виконання судового рішення.
Колегія суддів вважає, що доводи позивача, якими він обґрунтовує неправомірність дій та постанови державного виконавця, вже досліджувались судом при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області про нарахування та виплату щомісячної недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і не можуть бути визнані причинами невиконання судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що посилання Управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області на відсутність відповідних бюджетних асигнувань для виплати заборгованості ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки відсутність коштів не може слугувати підставою для невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо виплати позивачам належного їм грошового забезпечення у розмірах, передбачених законодавством.
Також колегія суддів враховує, що в п. 23 рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00) зазначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. А згідно з п. 26 цього рішення суд не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Крім того, позивач лише констатує відсутність коштів для виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги на виконання рішення суду, однак не надав жодних доказів вжиття ним передбачених законодавством заходів в межах своїх повноважень щодо виділення йому таких коштів для подальшої виплати ОСОБА_1
Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних дій та постанов відповідача.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року у справі № 2а-9530/10/1370 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області про визнання протиправними дій та скасування постанов державного виконавця - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
В.В. Святецький