"15" жовтня 2014 р.Справа № 923/824/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.
(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 1747 від 30.07.2014 року)
при секретарі судового засідання Будному О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 15.10.2014 року:
від позивача: Пронюк В.Я, за довіреністю;
від відповідача: Оніщенко В.І., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України»
на рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2014 року
по справі № 923/824/14
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України»
до відповідача: Дочірнього підприємства «Теплотехсервіс» Закритого акціонерного товариства «Теплотехніка»
про стягнення 43646,79 грн.
В судовому засіданні 15.10.2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови
У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства «Теплотехсервіс» Закритого акціонерного товариства «Теплотехніка» (далі відповідач, ДП «Теплотехсервіс» ЗАТ «Теплотехніка»), в якому просило стягнути 43646,79 грн., з яких: 35304,88 грн. пені, 7247,91 грн. три відсотки річних, 1094,00 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2711-БО-33 від 28.12.2012 р., укладеного між сторонами у справі, з посиланням на ст. ст. 11, 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.07.2014 року по справі № 923/824/14 (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1094,00 грн. втрат з інфляції, 7247,91 грн. 3% річних, 7061,00 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору. Звільнено дочірнє підприємства "Теплотехсервіс" закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" від сплати пені в розмірі 28243,88 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вказав про доведеність позовних вимог, підтвердженість їх належними доказами та можливість зменшення розміру пені відповідно до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, зазначивши при цьому, що прострочка виконання основного зобов'язання за договором була незначною, що свідчить про добросовісне відношення відповідача до своїх зобов'язань за договором. Крім цього, судом першої інстанції враховано скрутне фінансове становище відповідача, про що надані відповідні докази.
Не погодившись з рішенням суду, НАК «Нафтогаз України» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 08.07.2014 року по справі № 923/824/14 скасувати в частині зменшення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ДП «Теплотехсервіс» ЗАТ «Теплотехніка» на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» пеню у розмірі 28 243,88 грн., у стягненні якої було відмовлено. В іншій частині рішення від 08.07.2014 року по справі № 923/824/14 залишити без змін.
Мотивуючи скаргу, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не погоджується зі зменшенням судом розміру пені на 80%, вказуючи про порушення господарським судом норм матеріального права, а саме ст. 233 ГК України та зазначаючи, що суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є випадок зменшення пені розумним, виходячи з інтересів сторін.
В засіданні суду апеляційної інстанції від 14.08.2014 року представником Дочірнього підприємства «Теплотехсервіс» Закритого акціонерного товариства «Теплотехніка» заявлено клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги по справі № 923/824/14, яке судовою колегією задоволено, строк розгляду скарги продовжено.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, 28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2711-БО-33.
Відповідно до умов вказаного договору, а саме пунктів 1.1, 1.2 продавець зобов'язався поставити покупцю в 2013 році природний газ в узгоджених сторонами обсягах виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти і оплатити газ відповідно до узгодженого договором порядку.
Пунктом 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 13/2711-БО-33 від 28.12.2012 року встановлено, що розрахунки за газ покупець здійснює шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За договором купівлі-продажу природного газу №13/2711-БО-33 від 28.12.2012 р., позивач протягом січня-грудня 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1724571,41 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані сторонами акти приймання-передачі.
Розрахунок за отриманий газ відповідач здійснив повністю, але з незначним порушенням строків, передбачених пунктом 6.1 договору.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. ст. 525, 526 ЦК України).
Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Умовами договору купівлі-продажу природного газу № 13/27Н-БО-33 від 28.12.2012 р. сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та договором (п. 7.1.).
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання обома сторонами.
Несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання по розрахунках за поставлений газ доведено матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Розмір втрат від інфляції та 3% річних, що перевірений судом першої інстанції дорівнює 7247,91 грн. та 1094,00 грн., тому вказані суми правомірно стягнуто на користь позивача.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно зменшення судом першої інстанції пені до суми 7061,00 грн., яка нарахована позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, судова колегія зазначає наступне.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Враховуючи ці норм, сторонами узгоджено пунктом 7.2 договору купівлі - продажу природного газу № 13/2711-БО-33 від 28.12.2012 р., що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені від суми пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
З урахуванням порушення відповідачем умов договору, а саме строків проведення розрахунків, урегульованих пунктом 6.1 означеного договору, відповідачу, з урахуванням пункту 7.2 договору купівлі - продажу природного газу № 13/2711-БО-33 від 28.12.2012 р., позивачем нараховано пеню у розмірі 35304,88 грн., розмір якої зменшено судом до 7061,00 грн.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З урахуванням наведених норм, судом об'єктивно оцінено всі обставини та на законних підставах здійснено зменшення розміру штрафу.
Апеляційна скарга не містить посилання на докази в обґрунтування причин неможливості господарським судом зменшити на свій розсуд з урахуванням норм матеріального права суму штрафу, не надані такі докази і суду апеляційної інстанції.
Підсумовуючи викладене, з урахуванням наведених вище норм матеріального та процесуального права, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, зазначаючи про їх законність, обґрунтованість та відповідність матеріалам справи, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду від 08.07.2014 року відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2014 року по справі № 923/824/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 17.10.2014 року.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.О. Журавльов