Справа: № 825/2745/14 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
16 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив: визнати протиправним дії Міністерства оборони України, щодо відмови в призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, визначеної п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (в редакції, що діяла на момент встановлення ОСОБА_1 першої групи інвалідності) та скасувати п.53 протоколу №2 від 22 травня 2014 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних її призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов'язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 33-місячного грошового забезпечення на день звільнення з військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум державного обов'язкового особистого страхування.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним дії Міністерства оборони України, щодо відмови в призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, визначеної п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (в редакції, що діяла на момент встановлення ОСОБА_1 першої групи інвалідності); скасовано п.53 протоколу №2 від 22 травня 2014 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних її призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби; зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, визначеної п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (в редакції, що діяла на момент встановлення ОСОБА_1 першої групи інвалідності).
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції представником відповідача та третьої особи подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , відповідно до наказу Командувача військами Північного оперативного командування (по особовому складу) від 06.09.2002 №28-пм був звільнений з військової служби у відставку відповідно до пункту “б” (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.
03 вересня 2002 року медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено третю групу інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (довідка МСЕК від 03.09.2002 серія МСЕ-ЧНВ №495249).
В подальшому, 28.05.2013 під час повторного огляду ОСОБА_1 було визнано інвалідом 1 групи безтерміново, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, про що свідчить довідка МСЕК від 30.05.2013 серія AB №0114224.
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.
Заява була направлена для розгляду до уповноваженого органу Міністерства оборони України - Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
У червні 2014 року з Чернігівським обласним військовим комісаріатом повідомлено позивача про те, згідно протоколу від 22 травня 2014 року №2 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
Апеляційним судом встановлено, що відмова мотивована тим, що на день первинного встановлення інвалідності (а не на день звільнення, як помилково встановив суд першої інстанції) діяла стаття 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. Законом України від 4 квітня 2006 року № 3597-IV, який набув чинності 10.05.2006 введено виплату одноразової грошової допомоги. Закон не має зворотної дії в часі, тому ОСОБА_1 мав право на отримання страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням відповідно до статті 16 Закону в редакції, що діяла до 1 січня 2007 року і скористався цим правом. Згідно з довідкою НАСК «Оранта» від 14.11.2013 №03/5-12/1266 ОСОБА_1 виплачена сума за державним обов'язковим особистим страхуванням в розмірі 4800,00 грн. за 60% втрати працездатності (а.с. 5).
Не погоджуючись з такою відмовою у виплаті разової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки саме після 1 січня 2007 року позивачу встановлено першу групу інвалідності, хоч і повторно (до цього моменту була ІІІ група), проте внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, після 01 січня 2007 року, тому позивач має право відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” на отримання одноразової грошової допомоги у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.
Апеляційний суд з таким висновком не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року № 328-V (набрав чинності з 1 січня 2007 року) були внесені зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема стаття 16 була викладена у новій редакції та доповнено частиною 2.
Нововведеною нормою передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
З наведеного слідує, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у осіб, інвалідність яких настала після набрання чинності змін до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто з 1 січня 2007 року.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
За змістом цього положення, зазначена в ньому обставина часу - після 1 січня 2007 року - стосується періоду настання названих страхових випадків (загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) чи інвалідність військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори; інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб), з чим пов'язується виплата одноразової грошової допомоги.
За таких обставин, з урахуванням наведеного, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб виплачується звільненим з військової служби (зборів) особам у зв'язку із інвалідністю, що настала після 1 січня 2007 року.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 03 вересня 2002 року медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено третю групу інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (довідка МСЕК від 03.09.2002 серія МСЕ-ЧНВ №495249).
При цьому, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 виплачена сума за державним обов'язковим особистим страхуванням в розмірі 4800,00 грн. за 60% втрати працездатності, у відповідності до вимог ст. 16 Закону, в редакції, що діяла до 1 січня 2007 року. Про вказані обставини зазначає як позивач у позовній заяві, так і відповідач, крім того, про це зазначено у Протоколі засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22.05.2014 №2.
Враховуючи, що зазначені зміни до законодавства України щодо права на отримання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби та яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання в період проходження військової служби, набули після отримання позивачем страхових сум і не мають зворотної дії у часі, а також з урахуванням того, що позивач скористався своїм правом на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності, суд касаційної інстанції вважає правомірною відмову відповідача щодо призначення і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що на день його звільнення діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення відповідача прийняте відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України та ч.2 ст. 19 Конституції України, в той же час, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, на думку судової колегії, є помилковим.
Крім того, колегія суддів враховує позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену у постанові від 18.09.2014 № К/800/50910/13, та ухвалах від 23.09.2014 № К/9991/62563/12, а також від 10.10.2013 №К/800/32897/13.
Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя А.Б. Парінов
Суддя О.О. Беспалов
чий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.