Справа: № 826/7798/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
14 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
при секретарі - Трегубенко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Центральна поліклініка Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення і державного акту,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, КМР), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Центральна поліклініка Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення КМР від 15.07.2010 року №1297/4735 «Про надання Центральній поліклініці МВС України земельної ділянки для експлуатації та обслуговування Центральної поліклініки МВС України на АДРЕСА_2» та державного акту про право постійного користування земельною ділянкою, виданого на підставі цього рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є співвласницею квартири АДРЕСА_1.
15.07.2010 року відповідачем було прийнято рішення №1297/4735 «Про надання Центральній поліклініці МВС України земельної ділянки для експлуатації та обслуговування Центральної поліклініки МВС України на АДРЕСА_2».
Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку не вбачається порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача оскаржуваним рішенням КМР.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України «далі - ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон №2866-ІІІ).
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч.9 ст.118 ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується серед іншого з органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
У ч.2 ст.152 ЗК України закріплено, що власник або землекористувач може вимагати усунення порушень його прав на землю.
Згідно з ч.1,4 ст.42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Відповідно до ст.1 Закону №2866-ІІІ, прибудинкова територія є територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
За змістом ч.1 ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок може бути передана у власність або користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цим будинком. Між іншим, у разі приватизації громадянами квартир у такому будинку, земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку.
При цьому, жодною нормою законодавства України не передбачено можливості передачі у власність окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки або її частини.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1, в якому позивач має квартиру на праві співвласності, перебуває на балансі та обслуговуванні в КП «Липкижитлосервіс», яке забезпечує утримання цього будинку з моменту його передачі у комунальну власність територіальної громади м. Києва, а земельна ділянка за цією адресою обліковується за територіальною громадою м. Києва.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , який був затверджений оскаржуваним рішенням КМР, завчасно був погоджений, зокрема, Київським міським головою 28.11.2007 року, ГУ містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу КМР (КМДА) (висновок від 24.06.2009 року №08-1735-В та лист №09-9471 від 21.09.2009 року). ДП «Інститут генерального плану міста Києва» ВАТ «Київпроект» КМДА (лист від 27.05.2008 року №1234), Головним державним санітарним лікарем м. Києва (висновок від 17.05.2008 року №932), Державною службою з питань національної культурної спадщини (лист від 02.09.2008 року №22-2294/35), Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (лист від 22.05.2008 року №2622/1/08), ГУ земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) (висновок від 22.10.2009 року №05-5228), ГУ Держкомзему у м. Києві (висновок від 14.12.2009 року №3386).
Крім того, у матеріалах справи наявний акт встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки №8000000000:82:025:0006 від 25.10.2004 року, складений з метою виконання рішення КМР народних депутатів від 17.02.1992 року №163, відповідно до якого суміжними землекористувачами ніяких претензій при встановленні меж землекористування не заявлено.
При цьому, судова колегія зазначає, що з графічних матеріалів, зокрема, схеми до довідки №03-3717 (а.с.13) чітко видно, що земельні ділянки за АДРЕСА_1 та за АДРЕСА_2 відокремлені одна від одної та не перетинаються.
Виходячи з викладеного та з урахуванням приписів ст.ст.2,6 КАС України, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку позивачем не обґрунтовано та жодним чином не доведено факт порушення саме її прав та охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням КМР, а усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, які за твердженням позивача спричинені їй вказаним рішенням КМР, у відповідності до ст.ст.2,17 КАС України, взагалі не є предметом даного позову та оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Посилання апелянта на те, що зазначений вище акт від 25.10.2004 року підписаний не уповноваженою особою (заступником начальника КП «Липкижитлосервіс») судова колегія знаходить необґрунтованими, безпідставними і такими, що не спростовують наведеної аргументації.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються обставинами, встановленими судом першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 17.10.2014 року.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.