Справа: № 2а-16842/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
14 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
при секретарі - Трегубенко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - позивач, ПАТ «Укртранснафта») звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про: визнання протиправними дій відповідача щодо розподілу сплаченого ПАТ «Укртранснафта» 29.10.2010 року платежу на погашення податкового боргу на суму 9982446,75 грн. та пені у розмірі 468776,75 грн. і зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача по сплаті узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за вересень 2010 року, згідно з платіжним дорученням від 29.10.2010 року №3327.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відповідності з приписами ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укртранснафта» є правонаступником ВАТ «Укртранснафта» та юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
10.03.2009 року позивачем з метою сплати узгоджених податкових зобов'язань з рентної плати за транспортування нафти магістральними нафтопроводами за березень 2009 року подано до сплати в АКБ «Європейський» платіжне доручення №695 на суму 68270000,00 грн., яке в подальшому було змінено на платіжні доручення №№696-705, а також 01.04.2009 року - платіжне доручення №706 та 03.04.2009 року - №№708-711.
АКБ «Європейський» зазначені платіжні доручення не виконав та повідомив позивача про те, що вони взяті для обліку за позабалансовим рахунком №9804, про що було сповіщено податкові органи.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 року у справі №41/301 було задоволено позов ВАТ «Укртранснафта» до АКБ «Європейський» та зобов'язано відповідача, зокрема, виконати платіжні доручення від 13.03.2009 року №№696-705, від 01.04.2009 року - платіжне доручення №706 та від 03.04.2009 року - №№708-711.
11.10.2010 року позивачем до контролюючого податкового органу подано розрахунок рентної плати за транспортування нафти магістральними нафтопроводами.
На виконання визначених податкових зобов'язань, позивач 29.10.2010 року здійснив платіж у розмірі 10 451 223,50 грн., призначення платежу: рентна плата за транспортування нафти магістральними нафтопроводами за вересень 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням від 29.10.2010 року №3327.
Міжрегіональним ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників було здійснено розподіл сплаченої суми за вказаним платіжним дорученням на погашення податкового боргу у розмірі 9982446,75 грн. та сплату пені у сумі 468776,75 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку у відповідача були відсутні правові підстави для розподілу спірних сум податкових платежів в рахунок погашення податкового боргу позивача та пені за ним.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-ІІІ), «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2346-ІІІ), Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція №22), Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої ДПА України від 18.07.2005 року №276 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція №276).
Так, п.п.1.7, 3.8 Інструкції №22 визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
У п.п.3.1, 3.2, 11.1 Інструкції №276 закріплено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Картки особових рахунків відкриваються тим структурним підрозділом органу державної податкової служби, який відповідно до своїх функціональних обов'язків відкриває особові рахунки платників.
Податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.
У пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону №2181-ІІІ закріплено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Відповідно до ст.8 Закону №2346-ІІІ, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, положень п. 22.4. ст. 22 цього ж Закону, за якими при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання, то з моменту прийняття банком до виконання платіжного доручення на перерахування суми податку до бюджету у банку виникає зобов'язання виконати таке доручення.
Якщо невиконання платіжного доручення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на кореспондентському рахунку для здійснення зарахування, вважається, що платник податків не порушив строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів). Після відновлення платоспроможності банку відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається для банку, а не для платника податків. Такий висновок випливає з положень п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.
Відповідно до пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону №2181-ІІІ, при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Згідно з пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону №2181-ІІІ, відповідальність за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку, покладається на такий банк. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дійсно було регламентовано повноваження податкових органів самостійно здійснювати розподіл сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення податкового боргу та пені. Однак, для реалізації податковим органом вказаного повноваження необхідним є встановлення вини платника податків у виникненні податкового боргу. Якщо ж податковий борг виник не з вини платника, а з вини банку через неперерахування ним коштів, сплачених суб'єктом господарювання до відповідного бюджету в рахунок податкових платежів, то платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2009 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 року, залишеними в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014 року, встановлено відсутність вини ПАТ «Укртранснафта» у виникненні податкового боргу з ПДВ та рентної плати за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами за березень та квітень 2009 року та визнано протиправними дії податкового органу з примусового стягнення узгодженого податкового зобов'язання з цих платежів.
Виходячи з цього та з урахуванням приписів ч.1 ст.72 КАС України, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку у відповідача були відсутні достатні та необхідні правові підстави для розподілу сум, сплачених ПАТ «Укртранснафта» на підставі платіжного доручення 29.10.2010 року №3327 для погашення податкових зобов'язань за вересень 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу товариства за окремі періоди 2009 року та відповідної пені.
При цьому, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем, у порушення приписів ч.2 ст.71 КАС України, не було надано жодних достатніх та необхідних, у розумінні ст.70 КАС України доказів, які б підтверджували його доводи та заперечення і спростовували правильність висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову і приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.