20 жовтня 2014 року Справа № 876/13928/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сапіги В.П.
суддів: Левицька Н.Г., Обрізко І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, -
11.09.2013 року позивач звернувся в суду із позовом до відповідача в якому просив, визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату йому пенсію, відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років роботи за період шестимісячного строку звернення до суду.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2013 року прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними дії пенсійного органу щодо відмови в проведенні розрахунку на збільшення пенсії позивачу на 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до положень ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, суд зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплату позивачу відповідно до вимог ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1 відсоток за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років, але не вище 75% заробітку. При цьому, суд допустив постанову до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Не погоджуючись з даною постановою суду, апелянт управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт просить суд, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням.
Пенсію позивачу призначено на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням положень ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
До 01.01.2004 року позивач отримувала пенсійні виплати з врахуванням положень ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не більше 75% заробітку.
Починаючи з 01.01.2004 року, формула розрахунку пенсії позивачу змінилася, введено поняття понаднормативного стажу, який розраховувався відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, з набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач самостійно змінив умови нарахування пенсії позивачу.
Згідно ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", їй призначається одна пенсія за її вибором.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за Списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Отже, позивач має право вибору виду пенсійного забезпечення. Це право не було враховано відповідачем при перерахунку пенсії у зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", внаслідок чого збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи відбулося зі стажу понад 20 років, тоді як статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлена інша межа - після 15 років стажу.
Враховуючи викладене, відмова у збільшенні пенсії позивача на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років порушує її права, встановлені статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у місті покладено обов'язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд першої інстанції правильно вважав за необхідне зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Любешівському районі Волинської області.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, постанову Любешівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В.П.Сапіга
Судді: І.М.Обрізко
Н.Г.Левицька