ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 жовтня 2014 року № 826/14056/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерде банк"
до Державної реєстраційної служби України Укрдержреєстр, в особі державного реєстратора Дурицької Марії Євгеніївни
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві в особі державного реєстратора Дурицької Марії Євгеніївни (далі по тексту - відповідач) в якому просить:
- скасувати рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від 19 травня 2014 року № 13125371 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;
- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві зареєструвати за Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» право власності на нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру житловою площею 18,0 кв.м., загальною площею 42,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14056/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судове засідання на 24 вересня 2014 року.
У судовому засіданні 24 вересня 2014 року представник позивача підтримав позов в повному обсязі. Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що 18 травня 2011 року між ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» укладено Кредитний договір № К-53/11 ), за умовами якого Банком було надано Позичальнику кредит на споживчі потреби у сумі 160000,00 грн. з терміном остаточного повернення кредиту 17 травня 2012 року включно або термін, що вказаний у пункті 7.12 цього Кредитного договору.
Згідно з пунктом 1.5. Кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, інших платежів передбачених цим Договором, а також можливих штрафних санкцій, виступатиме іпотека.
Відповідно, між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» та ОСОБА_2 18 травня 201 року укладений Іпотечний договір.
Відповідно до п. 2.1. Іпотечного договору. Банк прийняв від Іпотекодавця в іпотеку нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру житловою площею 18,0 (вісімнадцять цілих нуль десятих) кв.м., м. загальною площею 42,90 (сорок дві цілих дев'ять десятих) кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Як зазначено у позовній заяві, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Кредитним договором, 08 квітня 2014 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві із заявою щодо реєстрації права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Дурицької Марії Євгенівни від 19 травня 2014 року № 13125371 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають встановленим законодавством вимогам.
Зокрема, зі змісту рішення вбачається, що із поданих заявником документів неможливо встановити факт невиконання Іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, викладених у письмовій вимозі № 1270 від 26 лютого 2013 року.
Вирішуючи адміністративну справу, суд частково погоджується із позовними вимогами та зазначає наступне.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до статті 16 цього Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Якщо об'єкт нерухомого майна розміщений у межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, заява про державну реєстрацію прав подається до одного з таких органів на вибір заявника.
Заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію.
Відповідно до частини 3 цієї статті разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі по тексту Порядок № 868), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Відповідно до пункту 15 цього Порядку № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1)обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Пункт 16 Порядку № 868 встановлює, що у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 868 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
З наведеного вбачається, що зупинення розгляду заяви - це тимчасовий захід, який застосовується реєстратором з метою усунення заявником недоліків заяви та дотримання порядку її подання.
У разі виявлення обставин, які свідчать по недодержання заявником вимог, передбачених законом для звернення до реєстраційної служби, і які перешкоджають проведенню реєстраційних дій, реєстратор зупиняє розгляд заяви.
В даному випадку, рішення про зупинення розгляду заяви відсутнє, натомість державним реєстратором винесено рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій.
Відповідно до пункту 46 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Зокрема, посилаючись на відсутність документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, письмової вимоги іпотекодержателя, державним реєстратором прийнято спірне рішення про відмову у державній реєстрації.
З такими доводами відповідача суд не погоджується оскільки, згідно картки прийому заяви № 12265124 заявником додано до заяви вимогу про усунення порушень кредитного договору № 1270 від 26 лютого 2013 року та рекомендоване повідомлення про вурчання поштового відправлення із відміткою про отримання адресатом 02 березня 2014 року.
Матеріали справи містять копію вищезазначених документів, з яких вбачається, що 26 лютого 2013 року на адресу Боржника направлено письмову вимогу № 1270 від 26 лютого 2013 року, яка отримана 02 березня 2013 року.
Із заявою про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно позивач звернувся до Реєстраційної служби 08 квітня 2014 року, тобто з моменту отримання Боржником письмової вимоги на момент виникнення спірних правовідносин минуло більш ніж 30 днів.
Суд звертає увагу, що в контексті спірних правовідносин, суд надає оцінку рішенню та діям державного реєстратора, оскільки державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснює відповідний державний реєстратор, а не Державна реєстраційна служба України.
Враховуючи, що судом встановлено подання позивачем разом із заявою про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно вимогу про усунення порушень кредитного договору № 1270 від 26 лютого 2013 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою про отримання адресатом 02 березня 2014 року, доводи державного реєстратора, викладені у спірному рішенні про неможливість встановлення факту невиконання Іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, викладених у письмовій вимозі № 1270 від 26 лютого 2013 року є необґрунтованими.
Відтак, на думку суду, вимога про скасування рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від 19 травня 2014 року № 13125371 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є об ґрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом з тим, вирішуючи адміністративну справу в частині вимоги про зобов'язання Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві зареєструвати за Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» право власності на нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру житловою площею 18,0 кв.м., загальною площею 42,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор, зокрема, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації (ч.4 ст. 9 цього Закону).
Таким чином, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснює відповідний державний реєстратор, а не Державна реєстраційна служба України.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення записів до Державного реєстру прав, є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - державних реєстраторів Державної реєстраційної служби.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому зазначена позовна вимога розцінюється Окружним адміністративним судом м. Києва саме як втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому, на думку суду, задоволена бути не може.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи встановлену в даному провадженні протиправність відмови державного реєстратора на нерухоме майно Дурицької Марії Євгенівни у державній реєстрації права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та захистити права позивача шляхом зобов'язання державного реєстратора на нерухоме майно Дурицької Марії Євгенівни повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» від 08 квітня 2014 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи за межі позовних вимог та з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» задовольнити частково.
2.Скасувати рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від 19 травня 2014 року № 13125371 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
3.Зобов'язати державного реєстратора на нерухоме майно Дурицьку Марію Євгенівну повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» від 08 квітня 2014 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.
4. В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник