ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 жовтня 2014 року 13:39 № 826/12836/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»
доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області
провизнання протиправною та скасування постанови,
за участю представників сторін:
від позивача - Кухар А.О.
від відповідача - Гусєв О.В.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Дієса») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області (далі по тексту - відповідач, Інспекція) про визнання дій посадових осіб Інспекції при проведенні позапланової перевірки протиправними та скасування постанови про накладення штрафних санкцій №118 від 19 травня 2014 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10 вересня 2014 року.
У судове засідання 10 вересня 2014 року представники сторін не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Керуючись приписами частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 22 вересня 2014 року та повторно витребував у відповідача документи, не надані суб'єктом владних повноважень на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2014 року.
У судове засідання 22 вересня 2014 року з'явився представник відповідача, який надав витребувані судом документи та заперечення проти позову. Представник позивача у судове засідання не з'явився, що в силу присів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення розгляду справи на 01 жовтня 2014 року.
У судове засідання 01 жовтня 2014 року з'явились представники сторін. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2014 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про визнання протиправними дій посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Дієса» за адресою: м. Житомир, майдан Злагоди, 6.
У зв'язку з необхідністю надання представником позивача додаткових документів на обґрунтування заявленого позову судом оголошувалась перерва до 06 жовтня 2014 року.
У судовому засіданні 06 жовтня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з огляду на його необґрунтованість.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
28 листопада 2013 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку магазину позивача «Ельдорадо», розташованого за адресою: м. Житомир, майдан Злагоди, 6, з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №00686 від 28 листопада 2013 року (далі по тексту - акт №00686).
За наслідками перевірки контролюючим суб'єктом виявлено порушення ТОВ «Дієса» вимог статей 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», пунктів 17, 21 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами та пункту 8 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, а саме зафіксовано відсутність необхідної, доступної, достовірної, своєчасної інформації про продукцію.
За результатами розгляду матеріалів перевірки, 19 травня 2014 року відповідачем винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №118, якою до позивача застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 16246,23 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач 26 травня 2014 року звернувся до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів зі скаргою, за результатами розгляду якої 25 липня 2014 року отримав лист №4051-3-11/8 від 22 липня 2014 року, яким у задоволенні скарги відмовлено.
Вважаючи постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №118 від 19 травня 2014 року протиправною, ТОВ «Дієса» звернулось до суду з позовом про її скасування.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів є Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. №1023-ХІІ з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ).
Статтею 4 названого Закону визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, безпеку продукції, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця) тощо.
Відповідно до статті 6 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ споживач має право на належну якість продукції, яке забезпечується обов'язком продавця (виробника, виконавця) передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.
Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди (стаття 5 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ).
Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів передбачена статтею 23 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ.
Так, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суми штрафів зараховуються до державного бюджету, а порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень статті 26 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, які забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема:
- перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів;
- одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;
- забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів тощо;
- накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів;
- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм здійснення державного контролю (в тому числі, проведення позапланових перевірок) посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів визначений Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, що затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року №310 (далі по тексту - Порядок проведення перевірок).
Так, відповідно до пункту 1.4. названого Порядку позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами, зокрема, з підстав звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України (додаток 1).
Права та обов'язки посадових осіб Держспоживінспекції України та її територіальних органів, а також суб'єктів господарювання, закріплені у пунктах 1.5., 1.6., 1.11. та 1.12. Порядку проведення перевірок.
У відповідності до приписів розділу ІІ Порядку проведення перевірок перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки.
Згідно положень пункту 2.8. названого розділу під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки.
За результатами проведення перевірки посадовими особами органу контролю в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт, який повинен містити такі відомості: дату складання акта; тип перевірки (планова або позапланова); предмет перевірки; найменування органу з питань захисту прав споживачів, а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка провела перевірку; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких проводилася перевірка.
Під час опису виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер.
Зміст порушення повинен бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства.
Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів та документів не допускається.
Опис порушень закінчується аргументованими висновками з посиланням на відповідні законодавчі, нормативно-правові акти та нормативні документи.
До акта перевірки можуть додаватися документи, копії документів, акти про відбір зразків, пояснення тощо, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 4.2. розділу ІV Порядку проведення перевірок за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу з питань захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення, зокрема, про накладення на винних осіб адміністративних стягнень та застосовування адміністративно-господарських санкцій.
При цьому, з огляду на постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Дієса» за адресою: м. Житомир, майдан Злагоди, 6, дії посадових осіб Інспекції під час проведення позапланової перевірки магазину позивача в рамках даної справи не є предметом судового дослідження.
Перевіряючи правомірність накладення стягнення у вигляду штрафу в розмірі, визначеному в оскаржуваній постанові, суд приходить до наступного.
Як вбачається з акту №00686 від 28 листопада 2013 року під час перевірки магазину «Ельдорадо» ТОВ «Дієса» виявлено відсутність доступної, достовірної, необхідної, своєчасної інформації про продукцію, а саме:
1) для товару - морозильна камера «Candy» CFV 195/1E дата виготовлення 19.04.2013р., морозильна камера «Candy» CFV 1900/1E дата виготовлення 02.2012р., пральна машина «Candy» ЕV 04W 2643 D-S дата виготовлення 06.2012р., пральна машина «Candy» ЕVО 41074 LWT2-06 дата виготовлення 05.10.2013р., пральна машина «Candy» С041061 D1-S дата виготовлення 05.10.2013р., сушильна машина «Candy» ЕVОС791ВFS дата виготовлення 10.12.2012р., пральна машина «Candy» AQVAMATIC 100F дата виготовлення 10.2012р., пральна машина «Candy» AQVA114D1 дата виготовлення 08.2013р. - відсутня інформація про найменування підприємства виробнича, його місцезнаходження у супровідних документах;
2) для товару - морозильна камера «Candy» CFV 195/1E дата виготовлення 19.04.2013р., морозильна камера «Candy» CFV 1900/1E дата виготовлення 02.2012р., пральна машина «Candy» ЕV 04W 2643 D-S дата виготовлення 06.2012р., сушильна машина «Candy» ЕVОС791ВFS дата виготовлення 10.12.2012р., пральна машина «Candy» AQVAMATIC 100F дата виготовлення 10.2012р., пральна машина «Candy» AQVA114D1 дата виготовлення 08.2013р. - у супровідній документації (інструкції з експлуатації) відсутня інформація про правила та умови ефективного і безпечного використання продукції на державній мові;
3) для товару - холодильник «Beko» CS334020-X дата виготовлення 11.2013р., пральна машина «Beko» WKB71041 дата виготовлення 09.2013р., пральна машина «Beko» WKB6104 дата виготовлення 23.11.2013р., пральна машина «Beko» WKN60811M дата виготовлення 13.03.2013р., - на маркуванні та у супровідних документах відсутня інформація про місцезнаходження виробника продукції.
Відсутність зазначеної інформації та надання її із порушенням законодавства про мови є порушенням вимог статей 6, 15 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ, пунктів 17, 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. №833 у відповідній редакції (далі по тексту - Порядок №833), глави 4 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007р. №104, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.11.2007р. за №1257/14524 (далі по тексту - Правила №104), а також пункту 8 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. №506 з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Порядок гарантійного ремонту), що і стало підставою для накладення на позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу у розмірі, визначеному пунктом 7 частини 1 статті 23 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ.
Відповідно до статті 15 названого Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;
6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
У той же час, частиною 2 названої статті закріплено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Згідно пункту 21 Порядку №833 суб'єкт господарювання зобов'язаний:
- надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари;
- усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів;
- забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства;
- перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;
- забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства;
- забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об'єктах;
- створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено.
Таким чином, надання вищевказаної інформації для споживачів є обов'язковим, а її ненадання є порушенням чинного законодавства України та суттєво обмежує законне право споживача на усвідомлений і компетентний вибір товарів.
Крім того, відповідно до пунктів 7, 8 Порядку гарантійного ремонту необхідна, доступна та достовірна інформація про товари, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, доводиться виробником (продавцем) до відома споживача в експлуатаційних документах, що додаються виробником до товару.
До експлуатаційних документів належать текстові, графічні конструкторські документи, які окремо або разом дають можливість ознайомитися із споживчими властивостями товару і в яких визначаються правила його експлуатації, зокрема технічний паспорт чи інший документ, що його замінює.
Експлуатаційні документи повинні відповідати ГОСТу 2.601-95 «Эксплуатационные документы» і вимогам цього Порядку.
На товари іноземного походження, що ввозяться в Україну, експлуатаційні документи повинні бути виконані державною мовою та мовою держави походження товару.
В експлуатаційних документах зазначаються: найменування товару; найменування нормативних документів, вимогам яких повинен відповідати товар (у тому числі іноземного походження); основні споживчі властивості товару; заводський номер товару; дата виготовлення товару; гарантійні зобов'язання виробника (продавця), у тому числі гарантійний термін зберігання та гарантійний термін експлуатації товару; правила та умови ефективного і безпечного використання товару; термін служби (придатності) товару, відомості про дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адреса виробника і підприємства, яке виконує його функції щодо виконання вимог споживача, а також проводитиме гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійну заміну; інформація стосовно товару, який за певних умов може справляти небезпечний вплив на життя, здоров'я і майно споживача, та про можливі наслідки такого впливу; відмітка щодо повірки (для засобів вимірювальної техніки, які згідно із Законом України «про метрологію метрологічну діяльність» підлягають державному метрологічному нагляду).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що виключно виробник уносить до експлуатаційних документів таку інформацію (у зв'язку з чим вона є достовірною та доступною) та додає ці документи до кожної одиниці товару, а доводить цю інформацію споживачам продавець, або виробник, якщо самостійно реалізує продукцію власного виробництва.
Вказаному повною мірою кореспондується зміст пункту 14 Порядку гарантійного ремонту, яким прямо заборонено приймати до реалізації товари, без експлуатаційних документів, оформлених відповідно до цього Порядку.
Таким чином, продавець доводить споживачу необхідну, доступну та достовірну інформацію про технічно складні побутові товари з експлуатаційних документів, доданих виробником.
Проте позаплановою перевіркою встановлено відсутність інформації про найменування підприємства виробника та його місцезнаходження та відсутність інформації про правила і умови ефективного та безпечного використання продукції на державній мові.
При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що інформація про найменування та місцезнаходження підприємства, яке здійснює функції виробника щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування, зашифрована у серійному номері виробу, розшифровка якої міститься у технічній документації на відповідний виріб, оскільки чинним законодавством у сфері захисту прав споживачів чітко закріплено вимогу щодо надання такої інформації шляхом безпосереднього її зазначення у експлуатаційних документах.
Також суд погоджується з посиланнями відповідача, що згідно з приписами статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V з наступними змінами та доповненнями на суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) покладено обов'язок надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.
Однак, ані під час проведення перевірки, ані до заперечень (пояснень) щодо акту перевірки, ані до скарги на постанову №118 від 19 травня 2014 року позивачем не було надано документи на спростування виявлених під час перевірки порушень.
Крім того, суд не приймає до уваги фото товарів, надані представником позивача, оскільки наявна на них інформація не відповідає зафіксованій в акті перевірки, а саме дата виготовлення товарів, зазначена на фото, не відповідає інформації про дату виготовлення товару, зазначеній у додатку №7 до акту. Про помилковість інформації, закріпленій в акті перевірки, під час його підписання директор магазину не зауважував.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова Інспекції від 19 травня 2014 року № 118 є законною, обґрунтованою, та такою, що прийнята в межах наданих повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя А.І. Кузьменко