ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 вересня 2014 року № 826/6872/14
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доРеєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві
т-тя особаОСОБА_2
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 12227907 від 07.04.2014 року про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень, винесене державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Бондаренко А.В.;
- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві здійснити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно (на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1) за позивачем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві безпідставно винесено рішення про відмову у здійсненні реєстраційних дій, оскільки позивачем при зверненні до відповідача подано вичерпний пакет документів необхідних для проведення реєстраційних дій, а поданим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва чітко визначено спосіб і поряд набуття позивачем права власності на такий об'єкт нерухомого майна.
Представники відповідача та третьої особи у судові засідання не з'явилися. Представником відповідача подано суду письмові заперечення з приводу заявленого позову, а також копії матеріалів реєстраційної справи, третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору своєї думку з приводу заявленого позову не висловив, письмових пояснень не подав, у зв'язку із чим та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України,суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
ОСОБА_1 20.03.13 року звернулася до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою №519383 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), що зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.03.2013 року 14:59:15.
Відповідно до копії картки прийому заяви № 1015130 позивачем разом із заявою подано : рішення Дніпровського районного суду м. Києва № 2/2604/2891/2012 від 25.12.2012р.;
- копію технічного паспорту виданого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації від 01.09.2006р. бн;
- копію паспорту, серія та номер НОМЕР_2, виданого 27.09.2005р. Деснянським РУ ГУ МВС У в м. Києві
- копію ідентифікаційного коду № НОМЕР_1, виданий 20.08.1999р. ДПА у Ватутінському р-ні м. Києва.
За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) та поданих до неї документів державним реєстратором прав на нерухоме майно Бондаренко А.В. прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №1460427 від 08.04.2013 року, у зв'язку із відсутністю у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме документу що підтверджує надання згоди іпотекодержателем або органом ДПС на відчуження, або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Бондаренко А.В. 07.04.14р. винесено рішення № 12227907, яким відмовлено у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем у зв'язку із не виконанням вимог Рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 519383 від 20.03.2013 року.
Позивач вважає протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень протиправними, а тому звернувся що суду і даним позовом, в якому просить скасувати спірне рішення та зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Нормативно-правовим актом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1952-IV передбачено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
При цьому, орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 15 Закону №1952-IV).
Як зазначено вище, позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), яка зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.03.2013 року 14:59:15.
За результатами розгляду заяви прийнято рішення №1460427 від 08.04.2013 року, яким зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у зв'язку із відсутністю у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Саме не виконання позивачем вимог вказаного рішення державного реєстратора слугувало підставою для винесення спірного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Як вбачається із наявних матеріалів справи та поданих відповідачем письмових заперечень розгляді зави позивача про здійснення реєстраційних дій було зупинено у зв'язку із необхідністю отримання від іпотекодержателя, а саме ВАТ КБ «Хрещатик», погодження на реєстрацію за позивачем права власності на 1\2 квартири, що являється предметом застави.
Так дійсно п. 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 від 17.10.2013р. встановлено, що для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.
Разом з тим оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за доцільне зазначити, у даному випадку Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва № 2/2604/2891/2012 від 25.12.2012р., що набрало законної сили та є обов'язковим для виконання на всій території України здійснено розподіл прав та обов'язків між позивачем та третьою особою що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, по договору іпотечного кредиту № 35/05-41М від 25.10.2005р., при цьому права іпотекодержателя жодним чином не зчіпоються.
Крім того слід зауважити, що абзацом 2 п. 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 від 17.10.2013р. встановлено, що дія цього пункту не поширюється на випадки внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд приходить до переконання про відсутність у державного реєстратора підстав для винесення рішення про відмову у здійсненні реєстраційних дій, а тому таке рішення підлягає скасуванню.
Що ж стосовно вимог позивача з приводу зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо здійснення реєстрації є виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Таким чином, вищевказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.
Разом з тим слід зазначити, що правилами ст. 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду України від 20.04.2010 року, ЄДРСР №9341137).
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, а також враховуючи викладений вище висновок суду про необхідність скасування рішення № 12227907 від 07.04.2014 року про відмову у здійсненні реєстраційних дій, винесене державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву останнього про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), зареєстрованої у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.03.2013 року 14:59:15 за реєстраційним номером 519383.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасувати рішення № 12227907 від 07.04.2014 року про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень, винесене державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану позивачем 20.03.13р. за реєстраційним номером 519383. В решті позовних вимог суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 12227907 від 07.04.2014 року про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень, винесене державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Бондаренко А.В.
3. Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану позивачем 20.03.13р. за реєстраційним номером 519383.
4. В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук