ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 вересня 2014 року № 826/11362/14
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «Командор»
доРеєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві
т-тя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позива »
провизнання протиправним та скасування рішення
Приватне підприємство «Командор» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві в якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві безпідставно винесено оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ «ФК «Народна позика», оскільки відповідачу до заяви про проведення реєстраційних дій не було подано доказів що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні. Зокрема представником третьої особи зазначено, що зверненні до реєстраційної служби товариством дотримано усіх вимог закону та відповідно подано всю передбачену Законом документацію необхідно для здійснення реєстраційних дій.
Відповідач у судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення з приводу заявленого позову, у зв'язку із чим та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позива » та ОСОБА_1 укладено Кредитний договорі № 3006001/00-КФІ/11 від 30.06.2011р.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Кредитного договору ТОВ «ФК «Народна позика» надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 270 00,00 грн. із строком повернення до 11.07.2012р. Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору: «Позичальник сплачує Фінансовій установі відсотки за користування кредитом за фактичний час користування грошовими коштами з розрахунку 42,000 (сорок два) відсотки річних».
Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 11.072011р. укладено Договір іпотеки та Договір про задоволення вимог іпотеко держателя, між ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика» та Приватним підприємством «Командор». Предметом іпотеки визначено нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення № 1, 2 та 3 (групи приміщень № 27, в літері А) загальною площею 40,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку із не виконанням ОСОБА_1 умов Кредитного договору, ТОВ«Фінансова компанія «Народна позика» звернулося до реєстраційної служби Головного Управління юстиції у м.Києві із заявою про державну реєстрацію прав власності та обтяжень, в якій просив провести державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки - нежилі приміщення № 1,2 та 3 (групи приміщень № 27 в літ.А), загальною площею 40,40кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
За результатом розгляду вказаної вище заяви реєстраційною службою Головного Управління юстиції у м. Києві винесено рішення № 13978498 від 24.06.2014 (далі - Рішення) яким здійснено реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме нежилих приміщень № 1,2 та 3 (групи приміщень № 27 в літ.А), загальною площею 40,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика».
Позивач вважає протиправним рішення відповідача щодо проведення реєстраційних дій не обґрунтованим та протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №IV та Порядком КМ України від 22.06.2011 №703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (надалі - Порядок).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).
Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна.
Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діє два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація права власності та інших речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, обраним заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник).
Нотаріус проводить державну реєстрацію прав: реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія); у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).
Відповідності до ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.
Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ст.19 Закону №1952-IV, є Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно до вимог п.7 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо. У разі коли виникнення, перехід або припинення права власності на житловий будинок, будівлю або споруду відбувається одночасно з виникненням, переходом або припиненням у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію щодо таких об'єктів.
Згідно п.10 Порядку, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. У разі коли заінтересована особа відповідно до закону звільнена від сплати державного мита, плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату державного мита та документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, не подаються. Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не приймає заяву про державну реєстрацію у разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату державного мита, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
Відповідності до п.27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Законом та Порядком державної реєстрації прав передбачено проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, інших речових прав за заявочним принципом шляхом подання уповноваженому суб'єкту відповідної заяви про державну реєстрацію, форму і вимоги до якої встановлює Міністерство юстиції України (частина четверта статті 15 Закону, пункт 7 Порядку державної реєстрації).
Згідно з ч.1 ст.26 Закону записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому частиною четвертою статті 9 Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Частиною 1 статті 24 Закону встановлено підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;
6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч.2., 4 ст. 24 Закону).
При цьому п. 46 Постанови КМ України від 17.10.2013 року. № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення , перехід та припинення речових прав на нерухоме майно , подає зокрема документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмові вимоги іпотекодержателя у разі коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
В обґрунтування протиправності спірного рішення позивачем зазначається, що таке прийнято з порушенням зазначеного пункту Порядку, оскільки іпотекодержателем не було надіслано іпотекодавцеві та боржникові письмових вимог про виконання вимог кредитного договору.
Дослідивши надані представниками сторін докази суд не вправі погодиться із доводами позивача, оскільки відповідно до наявних матеріалів справи ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика» скеровано на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу від 24.05.2012р. за № 51-01/12, яку, відповідно до повідомлення про вручення поштового направлення, ОСОБА_1 отримано особисто 31.05.2012.
Крім того, ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика» скеровано на адресу позивача письмову Претензію від 24.05.2012р. за № 51-02/12, яку, відповідно до повідомлення про вручення поштового направлення, отримано уповноваженою особою ПП«Командор» 04.07.2012.
Відповідно до наданої представником відповідача копії реєстраційної справи заяву на підставі якої прийнято спірне рішення, та, відповідно здійснено, реєстраційні дії, ТОВ«ФК «Народна позика» подано лише 19.06.2014.
Також у судових засіданнях повністю спростовано доводи позивача з приводу відсутності належного підтвердження надіслання ТОВ«Фінансова компанія «Народна позика» вказаними поштовими направленнями саме письмових вимог про виконання умов кредитного договору.
В підтвердження направлення іпотекодавцеві та боржникові саме письмових вимог про виконання умов кредитного договору ТОВ«Фінансова компанія «Народна позика» додано до матеріалів справи оригінали зазначених вище повідомлень про вручення поштових направлень, квитанції про оплату таких направлень, а також описи вкладення у цінні листи.
Із змісту наведених доказів вбачається, що у цінному листі № 0315018169542, скерованому ТОВ«ФК «Народна позика» на адресу ПП «Командор» та отриманому останнім 04.07.20125р., скеровано Претензію від 24.05.2012р. за № 51-02/12 на 1 аркуші та копію довіреності представника , також на 1 аркуші.
Крім того цінним листом № 0315018169550 ТОВ«ФК «Народна позика» скеровано на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу від 24.05.2012р. за № 51-01/12, на 1 аркуші та копію довіреності представника , також на 1 аркуші. Вказане поштове направлення отримано ОСОБА_1 особисто 31.05.2012.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, а також норми чинного законодавства суд приходить до переконання щодо відсутності у державного реєстратора підстав для відмови ТОВ «ФК «Народна позики» на здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки - нежилі приміщення № 1,2 та 3 (групи приміщень № 27 в літ.А), загальною площею 40,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а тому спірне рішення на переконання суду є цілком правомірне та скасуванню не підлягає.
Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Командор» відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук