14 жовтня 2014 року Чернігів Справа № 750/8608/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопот С.Л.
при секретарі - Єгуновій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови , -
Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просить суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курильця В.І. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 05.08.2014 ВП № 39201880; скасувати постанову про накладення штрафу від 05.08.2014 в розмірі 680 грн., винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курильцем В.І. у виконавчому провадженні № 39201880.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що органи Пенсійного фонду України не забезпеченні коштами для здійснення виплати за рішенням місцевого суду. Сума заборгованості залишається не виплаченою до отримання необхідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки за приписами статті 63 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.
Фіксування судового засідання, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до виконавчого листа Деснянського районного суду м. Чернігова, виданого 25.10.2011 року по справі №2а-3413/09 управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова зобов'язано здійснити з 01.08.2008 перерахунок та виплату Гасанову Ici Теймуру-огли державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю віддовідно до ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 8 мінімальних пенсій з віком та 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно, що обраховується з розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
На підставі виконавчого листа та заяви стягувача, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області 31.07.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою позивачу встановлено строк до 07.08.2013 року, для добровільного виконання рішення суду.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 05.08.2014 на боржника було накладено штраф у розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин .
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Стаття 75 вищевказаного Закону передбачає, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин в наданий державним виконавцем строк, 05.08.2014 року, керуючись ст.ст. 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680 грн.
При вирішенні даної справи суд враховує, що позивачем не надано суду доказів щодо надання відповідачу будь-яких документів, на підставі яких відповідач мав би можливість надати оцінку поважності причин невиконання судового рішення.
Суд зазначає, що реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органа державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. У справі "Кечко проти України" (Заява № 63134/00, рішення від 8 листопада 2005 року) Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
А також суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, таким чином посилання суб'єктів владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує, що відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду ухвалюється іменем України та є обов'язковим для виконання.
Суд бере до уваги, що обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається також конвенцією "Про захист прав та свобод людини", яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Варто відмітити, що відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана позивачем постанова є правомірною та прийнята на підставі Закону України "Про виконавче провадження", з дотримання всіх вимог, встановлених даним нормативно-правовим актом, а отже в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові - відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.Л. Клопот