13 жовтня 2014 року справа № 823/2685/14
12 год. 49 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коваленка В.І.,
за участю секретаря - Савости С.В.,
за участю:
представника позивача - Кочмара В.К. за довіреністю,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3 за договором,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення 2423 грн. 22 коп.,
Черкаський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення 2423 грн. 22 коп.
Позивач зазначає, що відповідачу виплачено допомогу по безробіттю за період з 01.10.2012р. по 25.12.2013р. у сумі 2423 грн. 22 коп., на отримання якої вона не мала права, оскільки під час реєстрації в центрі зайнятості виконувала роботи у другому кварталі 2012 року за договором цивільно-правового характеру, укладеним з ПП «Глорія-Рос», а тому відносилась до зайнятого населення. Оскільки відповідач не повернула у добровільному порядку зазначену суму допомоги, позивач просить стягнути її в судовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили, зазначивши при цьому, що відповідач у другому кварталі 2012 року направлена позивачем на громадські роботи в якості вишивальниці на підприємство НТВ «Арта», перебувала в місті Черкаси, не працювала та не виконувала робіт за договором цивільно-правового характеру на приватному підприємстві «Глорія-Рос», яке зареєстровано в місті Полтава.
На підставі наведеного просили суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача та її представника, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено, що 13.04.2012р. відповідач подала до Черкаського міського центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю. В своїй заяві відповідач зазначила, що в даний час не є найманим працівником, не укладала договорів цивільно-правового характеру, пенсію на пільгових умовах не отримує, не є суб'єктом підприємницької діяльності та не є членом особистого селянського господарства.
В судовому засіданні суд встановив, що наказом позивача №НТ120413 від 13.04.2012р. відповідачу надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі.
Згідно відомостей, які містяться у трудовій книжці відповідача (запис №3), 21.02.2012р. останню звільнено за угодою сторін з посади вишивальниці ТОВ «Едельвейс». В подальшому 13.04.2012р. позивачем у трудовій книжці здійснено запис № 3 про початок виплати відповідачу допомоги по безробіттю на підставі наказу №НТ120413 від 13.04.2012р.
Як встановлено судом, позивачем видано наказ №НТ130213 від 13.02.2013р., яким припинено відповідачу виплату допомоги по безробіттю та припинено її реєстрацію як безробітного, у зв'язку з працевлаштуванням до ФОП ОСОБА_4 на посаду вишивальниці тамбурної вишивки.
За період перебування відповідача на обліку в центрі зайнятості їй виплачено допомогу по безробіттю в сумі 7 150 грн. 82 коп., в тому числі з 01.10.2012р. по 25.12.2012р. в сумі 2 423 грн. 22 коп.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, посадовими особами позивача здійснено перевірку достовірності даних безробітних та розслідування страхових випадків, за наслідками якої складено акт №83 від 03.07.2014р. Даним актом зафіксовано, що перебуваючи на обліку у позивача з 06.04.2012р. відповідач приховала відомості про працевлаштування до ПП «Глорія-Рос» з 01.10.2012р. та зроблено висновок, що допомога по безробіттю, виплачена з 01.10.2012р. по 25.12.2012р. в розмірі 2 423 грн. 22 коп. підлягає поверненню.
На підставі наведеного акту перевірки позивачем видано наказ №785 від 03.07.2014р. про повернення відповідачем коштів, нарахованих як допомога по безробіттю в сумі 2 423 грн. 22 коп. Зазначений наказ відповідач одержала 10.07.2014р., що підтверджується відомостями, які містяться у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №1802803077021.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 803-XII) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство»; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
Частиною 1 статті 2 Закону № 803-XII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 2 березня 2000 року, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1533-III), застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Частиною 1 статті 31 Закону № 1533-III передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: 1) працевлаштування безробітного; 2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; 3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; 4) проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; 5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; 6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; 7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку; 8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості; 9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості; 11) зміни місця проживання; 12) закінчення строку їх виплати; 13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів; 14) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності); 15) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; 16) смерті безробітного.
В силу положень частин 2, 3 статті 36 Закону № 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Аналіз наведених положень законів дає підстави для висновку, що безробітний зобов'язаний повернути кошти, виплачені йому як допомога по безробіттю, у разі якщо в період виплати допомоги виникли обставини, які впливають на умови виплати допомоги, і безробітний не повідомив про їх виникнення. Такою обставиною є, зокрема, працевлаштування безробітного на роботу на умовах цивільно-правового договору у період одержання допомоги по безробіттю.
Перевіряючи наявність підстав для стягнення з відповідача зазначеної в наказі допомоги по безробіттю в сумі 2 423 грн. 22 коп., в судовому засіданні встановлено, що єдиним доказом перебування відповідача у трудових відносинах з ПП «Глорія-Рос», на який посилається позивач, є дані обміну із органами доходів і зборів, де міститься ознака доходу нарахованого відповідачу відповідно до умов цивільно-правового договору за четвертий квартал 2012 року.
Досліджуючи в судовому засіданні чи мали місце обставини працевлаштування відповідача на роботу на підставі цивільно-правового договору на ПП «Глорія-Рос», судом допитано в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зазначила, що працювала керівником виробництва на підприємстві НТВ «Арта», власником якого є приватний підприємець ОСОБА_4. Свідок пояснила, що до початку жовтня 2012 року відповідач проходила навчання на вказаному підприємстві за направленням центру зайнятості та починаючи з жовтня 2012 року до кінця грудня 2012 року працювала повний робочий день з восьмої до сімнадцятої години на згаданому підприємстві. Як зазначила свідок, вона особисто визначала завдання та обсяг роботи відповідачу, а тому запам'ятала вищевказані обставини.
Як встановлено в судовому засіданні, наказом позивача №НТ120705 від 05.07.2012р. відповідачу призначено виплату матеріальної допомоги у період професійного навчання та наказом №НТ121002 від 02.10.2012р. припинено її виплату у зв'язку з закінченням навчання і поновлено виплату допомоги по безробіттю.
Згідно відомостей, які містяться у виписці форми «ОК-5» від 29.07.2014р., виданої управлінням Пенсійного фонду України в місті Черкасах, яка містить відомості про страхувальників, суми заробітку, кількість днів стажу в місяці, позначки про сплату страхових внесків за 2011-2013 роки, відповідач у четвертому кварталі 2012 року, крім вищевказаних виплат центром зайнятості, іншого заробітку не отримувала.
Суд звертає увагу, що місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1, в той час як ПП «Глорія-Рос» знаходилось за адресою: вул. Машиністів, 17, Ленінський р-н, місто Полтава. Зважаючи на віддаленість населених пунктів Полтава та Черкаси (235 км.), враховуючи покази свідка, які підтверджують перебування відповідача у період з 01.01.2012р. по 25.12.2012р. на громадських роботах у місті Черкаси, а також ту обставину, що саме позивач направив відповідача ці роботи, то суд вважає непереконливими твердження позивача про виконання відповідачем робіт за договором цивільно-правового характеру у другому кварталі 2012 року.
Сукупність вищевказаних доказів та встановлених в судовому засіданні обставин дає суду підстави для висновку, що у період перебування на обліку в центрі зайнятості з 01.10.2012р. по 25.12.2012р. відповідач фактично не перебувала у трудових відносинах з ПП «Глорія-Рос» та не отримувала від останнього відповідних виплат.
Суд критично оцінює посилання позивача на відображення приватним підприємством «Глорія-Рос» у податковому обліку відомостей про нарахування відповідачу заробітку за договором цивільно-правового характеру, оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначене підприємство припинено за рішенням засновників, про що в наведеному реєстрі 12.04.2013р. вчинено запис №15881110015004603. Тобто, на переконання суду, посадовими особами зазначеного підприємства використано дані відповідача у зв'язку з припиненням діяльності, з метою збільшення валових витрат за рахунок завищення фонду заробітної плати, що має наслідком зменшення податкового навантаження на підприємство.
Окрім вищезазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За приписами статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Таким чином, право особи на забезпечення її на випадок безробіття з незалежних від неї обставин є невідчужуваним і непорушним, гарантується Конституцією України та реалізовано, зокрема, через норми Закону № 1533-ІІІ, який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд переконаний, що позивач не довів наявність обставин, які виключають законність виплати відповідачу допомоги по безробіттю у період з 01.10.2012р. по 25.12.2012р., а тому суд вважає, що стягнення з відповідача коштів, виплачених як допомога по безробіттю, позбавляє останню права на соціальний захист, яке передбачене Конституцією та законами України.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення 2423 грн. 22 коп., відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Коваленко
Повний текст постанови виготовлено 20.10.2014р.