"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/87312/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2009
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011
у справі № 2а-5272/09/1770 Рівненського окружного адміністративного суду
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Торгово-закупівельна база»
до Державної податкової інспекції у м. Рівне
про визнання нечинною вимоги,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011, адміністративний позов задоволено: скасовано другу податкову вимогу ДПІ у м. Рівне від 10.06.2009 № 2/626.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що позивач подав до ДПІ у м. Рівне розрахунок сплати єдиного податку за І квартал 2009 року, задекларувавши податкове зобов'язання з єдиного податку у сумі 13063,00 грн.
09.02.2009 позивач подав в КБ «Західінкомбанк» (Рівненська філія) платіжне доручення № 36, за яким сплачено єдиний податок за січень 2009 року у сумі 23630,00 грн. Однак, вказані грошові кошти не були зараховані банком до місцевого бюджету з огляду на те, що постановою Правління Національного банку України від 12.02.2009 № 68 в КБ «Західінкомбанк» з 13.02.2009 призначена тимчасова адміністрація і з метою створення сприятливих умов для відновлення його фінансового стану уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 13.02.2009 до 12.08.2009.
Згідно з даними картки особового рахунку станом на 21.04.2009, із врахуванням переплати з єдиного податку у сумі 2658,12 грн., яка рахувалась за позивачем станом на 20.01.2009, за позивачем рахувалась недоїмка у сумі 10404,88 грн.
27.04.2009 та 10.06.2009 ДПІ було направлено на адресу позивача першу та другу податкові вимоги на суму основного платежу з єдиного податку у сумі 10404,88 грн.
Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей визначено як рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.
Відповідно до пункту 22.4 ст. 22 цього Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це обов'язкова функція платіжної системи (пункт 1.29 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).
Підпунктом 16.5.1 пункту 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (підпункт 16.5.2 пункту 16.5 цієї статті).
Суди попередніх інстанцій дійшли юридично обґрунтованого висновку, що в разі якщо неперерахування суми податку не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування суми податку, збору до бюджету.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: О.А. Веденяпін
В.П. Юрченко