"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/96269/11
№ К/9991/96269/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2011
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011
у справі № 2а/1770/1124/2011 Рівненського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Західний соко-оцтовий завод»
до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011, позов задоволено частково: податкове повідомлення-рішення № 0013681750 від 25.10.2010 скасовано в частині визначення ТОВ «Західний соко-оцтовий завод» податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 34398,90 грн., в тому числі 11466,30 грн. - за основним платежем та 22932,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Дубенська ОДПІ просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2011, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань із податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 13.10.2010 № 186/23/32954556, про порушення товариством норм пункту 1.15, пункту 1.3, пункту 1.9 ст.1, пункту 2.1 ст.2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1, пункту 3.4 ст.3, підпунктів 4.2.1, .4.2.6, 4.2.15 пункту 4.2 ст.4, пункту 7.1 ст.7, підпунктів 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 ст.8, підпункту 9.10.2 пункту 9.10 ст.9, пунктів 12.1, 12.3 ст.12, ст.16, підпункту. «а» пункту 17.2 ст.17, підпунктів «а», «б» пункту 19.2 ст.19, підпункту «а» пункту 20.3.1, підпункту.20.3.2 пункту 20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
На підставі акту перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013681750/0 від 25.10.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб в сумі 37244,30 грн., у т.ч. основний платіж - 12317,63 грн., 24926,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
У судовому процесі встановлено, що позивач 13.01.2009 придбав у громадянина ОСОБА_4 автомобіль ГАЗ-33021 за ціною 300,00 грн. договір купівлі-продажу оформлено на товарній біржі «Альянс».
Позивачем надано докази на підтвердження того, що для укладення вищевказаної біржової угоди працівник заводу ОСОБА_5 направлявся у відрядження, йому під звіт видавались готівкові кошти, за які він відзвітувався ( розписка представника продавця про одержання 300,00 грн. в оплату за автомобіль, квитанції про сплату товарній біржі «Альянс» коштів за послуги, податку з доходів фізичних осіб у сумі 45,00 грн. та про сплату коштів, пов'язаних з перереєстрацією вказаного автомобіля в органах ДАІ) (а.с. 115,149-159).
Разом з тим, Дубенська ОДПІ, прийнявши до уваги ту обставину, що при постановці на баланс вищевказаного автомобіля позивачем було замовлено у особи, що має свідоцтво оцінювача висновок про вартість майна, згідно якого станом на 31.03.2009 вартість автомобіля ГАЗ-33021 становить 38371,00 грн., зробила висновок, що ціна транспортного засобу, яка вказана в біржовому договорі, нижча від оціночної або ринкової ціни, а тому позивачем, як податковим агентом, при купівлі автомобіля належало сплатити податок з доходів фізичних осіб у сумі 5755,65 грн. Оскільки фактично було сплачено лише 45,00 грн., податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем суми податку з доходів фізичних осіб на 5710,65 грн.
Відповідно до пункту 1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України, Закону № 889-IV) дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Пунктом 12.1 ст. 12 Закону № 889-IV визначено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.
Як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення (пункт 12.2 цієї статті).
Застосувавши вищенаведені правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що Законом № 889-IV не передбачено визначення оподатковуваного доходу від продажу рухомого майна за звичайними цінами.
При цьому, в судовому процесі не було встановлено і факту здійснення позивачем продажу рухомого майна більше, ніж один раз протягом звітного періоду, що є підставою для застосування ставки, визначеної пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (15 %). Отже, податковим органом, у силу норми частини 2 ст. 72 КАС України, не було доведено правомірності донарахування позивачу податкових зобов'язань із податку з доходів фізичних осіб.
Нормою пункту «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст.4 Закону № 889-IV встановлено, що до оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.
Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням (абзац десятий підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV).
За змістом наведених норм дохід у вигляді знижки з ціни (вартості) товару, що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін, в разі придбання автомобіля за ціною, що не відповідає його звичайній ціні, є оподатковуваним доходом покупця автомобіля як додаткове благо, отримане від продавця.
Аналогія ж закону в публічному праві допустима лише стосовно процедурних відносин.
До 1 січня 2011 року (дата набрання чинності Податковим кодексом України) вітчизняне законодавство не містило норми, яка б встановлювала визначення оподатковуваного доходу від продажу рухомого майна за звичайними цінами. Це питання було врегульоване нормою абзацу третього пункту 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України.
За таких обставин висновок відповідача про визначення позивачу, як податковому агенту фізичної особи ОСОБА_4, податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від операції з придбання у нього рухомого майна - автомобіля ГАЗ-33021, виходячи не з його договірної ціни, а з оціночної вартості автомобіля, обґрунтовано визнано судами першої та апеляційної інстанції таким, що не відповідає нормам Закону № 889- ІV.
Крім того, у судовому процесі встановлено що 22.12.2006 між ТОВ «Західний соко-оцтовий завод» та ОСОБА_6 (засновник товариства) укладений договір безвідсоткової позики, за умовами якого позивач надав ОСОБА_6 позику в сумі 95000,00 грн. строком на п'ять років (а.с.116, 118). Станом на 01.07.2010 позика не повернута в сумі 55729,00 грн. В березні 2009 року позивач прийняв рішення про анульовання заборгованості ОСОБА_6 в сумі 38371,00 грн.
При цьому, податковим органом зроблено висновок про невиконання ТОВ «Західний соко-оцтовий завод» обов'язку податкового агента по відношенню до ОСОБА_6, який в охопленому перевіркою періоді отримав від позивача таке додаткове благо, як анулювання заборгованості за рахунок коштів підприємства.
Разом з тим, відповідно до пункту 1.15 ст.1 вказаного Закону податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 ст. 9 цього ж Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що за встановленого у справі факту наявності у громадянина ОСОБА_6 статусу суб'єкта підприємницької діяльності, позивач не є податковим агентом щодо утримання податку з виплаченого йому доходу у вигляді безповоротної фінансової допомоги.
Підприємницький статус ОСОБА_6 підтверджено копією свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, довідкою про взяття на облік платника податків № 1283 від 25.11.1998 року (а.с.125-127).
З огляду на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що оспорюванне позивачем податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 34398,90 грн., в т.ч. 11466,30 грн. - за основним платежем та 22932,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, як таке, що прийнято із порушенням норм Закону № 889-ІУ, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, підлягає скасуванню, відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: О.А. Веденяпін
В.П. Юрченко