"24" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/96327/11
№ К/9991/96327/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
при секретарі: Загородньому А.А.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (ОДПІ)
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.2011
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011
у справі № 2а-6343/10/1770 Рівненського окружного адміністративного суду
за позовом Публічного акціонерного товариства «Волинь-Цемент»
до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПІ від 30.12.2010 № 0000722340/0 в сумі 2657860,00 грн.; у решті позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані висновком про те, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, які у подальшому приймають участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), оскільки реальність поставок послуг між позивачем (покупець) та ТОВ «Ренейсанс Констракшн» (постачальник) підтверджується первинними документами.
У касаційній скарзі Здолбунівська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за березень, листопад, грудень 2009 року. січень, березень, квітень 2010 року згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 27.12.2010 № 1483/2340/293054, про порушення позивачем норм пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, а саме: завищено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованих в рахунок майбутніх платежів, за березень 2009 року на 40210,00 грн., за листопад 2009 року - 416306,00 грн., за грудень 2009 року - 357419,00 грн., за січень 2010 року - 239873,00 грн., за березень 2010 року - 774564,00 грн., за квітень 2010 року - 869698,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту 2904860,00 грн. у податковому обліку за жовтень, листопад. грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень 2010 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Ренейсанс Констракшн» на поставку послуг з виконання будівельних робіт; 40210,15 грн. у податковому обліку за лютий 2009 року за податковою накладною, виписаною ТОВ «Вотум», яка включена до складу податкового кредиту повторно. Висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Ренейсанс Констракшн» обґрунтований тим, що одним із субпідрядників останнього було ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яке зареєстровано на підставну особу та відносно посадових осіб якого порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) та частиною 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України.
На підставі акту перевірки Здолбунівською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 № 0000722340/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку ПАТ «Волинь-Цемент» за березень, листопад, грудень 2009 року, січень, березень, квітень 2010 року на загальну суму 2698070,00 грн. та про зобов'язання сплатити податкове зобов'язання у сумі 4923161,00 грн.
У судовому процесі встановлено, що між Здолбунівським відкритим акціонерним товариством «Волинь-Цемент» (замовник) та ТОВ «Ренейссанс Констракшн» (виконавець) укладений договір від 02.02.2009 № 50/04/4.2 про будівництво виробничих об'єктів, розташованих по вул. Шевченка, 1 в м. Здолбунів (включаючи виконання земельних робіт, бетонних робіт, виготовлення металоконструкцій для проекту переведення виробничих печей на вугільне палива, в тому числі, місця розвантаження вагонів, складу вугілля, подрібнювача, бункеру вугілля, вуглеподрібнюючого млина, бункеру вугільного пилу; проекту млина цементу).
10.06.2009 між Здолбунівським відкритим акціонерним товариством «Волинь-Цемент» (замовник) та ТОВ «Ренейссанс Констракшн» (виконавець) було укладено договір підряду на установку (монтаж) обладнання № 292/04/4.2, предметом якого є виконання робіт по установці (монтажу) обладнання, технологічних металоконструкцій та трубопроводів. За наслідками виконання вказаних договорів сторони підписали акти приймання виконаних робіт, а замовник виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит відповідних податкових періодів.
Крім того, позивач уклав з компанією «Geseiischaft mit beschranrter Haftung Engineering», GmbH (резидент ФРН) (виконавець) контакт від 02.02.2009 № 134/04/4.8, за яким останній мав здійснювати контроль за здійсненням будівництва вугільного терміналу на території замовника по вул. Шевченка, 1 в м. Здолбунів. За умовами контракту виконавець зобов'язаний вести відомості ходу виконання робіт по будівництву, перевіряти і оцінювати роботи, додаткові роботи, контролювати якість і здійснювати нагляд за будівництвом, приймати роботи, виконані підрядниками; перевіряти щомісячні КВ2, КВ3, норми техніки безпеки, охорони праці, інформувати замовника про дефекти, аварії на будівництві, виконувати функцію інженера під час будівництва тощо. Також позивачем було укладено договір від 09.06.2009 №282/04/4.2 з компанією «Hoffmeier Industrianlagen GmbH + Co KG» (резидент ФРН) (виконавець) про надання шефмонтажних послуг, за яким виконавець зобов'язувався надати шефмонтажні послуги при здійснення установки (монтажу) металоконструкцій і технологічного обладнання на об'єкті замовника.
Відповідно до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення сум податку, сплачених постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування, сформованого у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Ренейсанс Констракшн», податковий орган посилається на нікчемність правочину останнього із одним із залучених ним субпідрядників - ТОВ «С.Дж.Р.Груп». При цьому, податковий орган послався на фіктивність ТОВ «С.Дж.Р.Груп» з огляду на пояснення директора та засновника ТОВ «С.Дж.Р.Груп» - ОСОБА_2, про реєстрацію товариства за винагороду, порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) та частиною 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів від 02.02.2009 № 50/04/4.2 та від 10.06.2009 № 292/04/4.2, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, актів приймання виконаних робіт, деталізацій виконаних робіт по актах, актів взаєморозрахунків з підрядником, контакту від 02.02.2009 № 134/04/4.8, договору від 09.06.2009 №282/04/4.2 (а.с. 162-250, т.1, а.с. 1-165, т.2), оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу ТОВ «Ренейссанс Констракшн» підрядних послуг, і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товару та послуг, до податкового кредиту.
Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.
Суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку обставинам, на які посилається ОДПІ, зазначивши на індивідуальний характер відповідальності платника податків за виконання податкового обов'язку.
Як встановлено в судовому процесі, результатами зустрічної перевірки, проведеної податковим органом стосовно ТОВ «Ренейссанс Констракшн», підтверджено декларування цим товариством суми податкових зобов'язань за податковими накладними, виписаними на поставку послуг позивачу; товариство знаходиться за юридичною адресою, подає податкову звітність. Обставини формування ТОВ «Ренейссанс Констракшн» податкового кредиту за операціями з придбання субпідрядних послуг у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не можуть вплинути на податковий облік позивача, за винятком випадку обізнаності позивача щодо цих обставин, його зацікавленості чи сприяння в незаконній мінімізації податкових зобов'язань ТОВ «Ренейссанс Констракшн», що, однак, в судовому процесі не встановлено. Будь-яких доводів на підтвердження наявності такого роду обставин ОДПІ, зокрема в касаційній скарзі не наводить.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.20111 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: О.А. Веденяпін
В.П. Юрченко