"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/2106/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2011
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011
у справі № 2а-19151/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розподілу «Редан-Україна»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про зобов'язання вчинити дії,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011, адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняти податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Центр розподілу «Редан-Україна» за квітень, серпень, вересень 2010 року; в іншій частині позову відмовлено.
В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому процесі встановлено, що ТОВ «Центр розподілу «Редан-Україна» подало до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року.
Листами від 27.05.2010 № 3862/10/25-321 та від 03.11.2010 № 8042/10/28-321 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повідомлено позивача про відмову у прийнятті декларацій за квітень, серпень, вересень 2010 року як податкової звітності та запропоновано подати нові податкові звітності, оформлені належним чином.
При цьому як на підставу відмови у прийнятті вказаних декларацій як податкової звітності вказано на те, що у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року в службовому полі декларації не зазначені номери рядків, до яких подаються додатки; а в податкових деклараціях за серпень, вересень 2010 року - не вказані всі необхідні поля в рядку 6 вступної частини розрахунку.
Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
У судовому процесі встановлено, що подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, серпень, вересень 2010 року містять всі реквізити, передбачені правовими нормами, якими встановлені вимоги щодо змісту податкової декларації з податку на додану вартість та порядку її подання; декларації підписані керівником товариства, скріпленні печаткою товариства. Такі недоліки податкових декларацій, як не зазначення номерів рядків, до яких подаються додатки, а також відсутність всіх необхідних полів в рядку 6 вступної частини розрахунку не впливають на значення податкової декларації як податкової звітності. Отже, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про неправомірність дій ДПІ щодо невизнання податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за вказані податкові періоди.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: О.А. Веденяпін
В.П. Юрченко