"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/90013/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2011
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011
у справі № 2а/1770/1489/2011 Рівненського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квітень»
до Державної податкової інспекції у м. Рівне
про визнання протиправним та скасування рішення,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано рішення ДПІ від 18.03.2011 № 44 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий Дім «Квітень»; присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що рішенням ДПІ у м. Рівне від 18.03.2011 № 44 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, анульовано реєстрацію ТОВ «Торговий дім «Квітень». Підставою для анулювання реєстрації став факт закінчення строку дії свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Торговий дім «Квітень» як платника податку на додану вартість, виданого 06.05.2009, з огляду на набрання чинності Податковим кодексом України. Як правову підставу для анулювання реєстрації платника ПДВ, згідно копії вказаного рішення, наданого позивачем, ДПІ зазначено норму підпункту «г» пункту 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (ПК). Одночасно, копія цього ж рішення, яку суду надав відповідач, містить посилання на підпункт «з» пункту 184.1 ст. 184 ПК.
Відповідно до підпунктів «г» та «з» пункту 184.1 ст. 184 ПК реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту; з) закінчився строк дії свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість.
Пунктом 184.1 ст. 184 ПК передбачений вичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, при цьому вказані норми не підлягають довільному їх тлумаченню, оскільки це виключається як самим змістом цих норм, так і принципу правового регулювання у сфері публічних відносин, зокрема відносин в сфері оподаткування, щодо правового регулювання яких діє імперативний метод.
Як встановлено у судовому процесі, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 10025145, яке видано ТОВ «Торговий дім «Квітень» 06.05.2009, не містить строку його дії.
Доводи податкового органу, що із прийняттям ПК та втратою чинності Законом України «Про податок на додану вартість» закінчився строк дії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого на підставі цього Закону, не відповідають змісту і меті правового регулювання норм ПК. Отже, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з таких підстав є неправомірним.
Не встановлені також у судовому процесі і підстави для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, які визначені підпунктом «г» пункту 184.1 ст. 184 ПК.
Суди попередніх інстанцій зробили правильний та юридично обґрунтований висновок, що відповідач всупереч нормі частини 2 ст. 71 КАС України не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Доводи касаційної скарги правильність цього висновку судів не спростовують, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: О.А. Веденяпін
В.П. Юрченко