"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/34935/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів Гончар Л.Я., Чалого С.Я.
за участю:
секретаря Левіної А.А.
представників позивачів Сташук О.Г., ОСОБА_2
представника відповідача неприбуття
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року
у справі № 814/2436/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія», ОСОБА_4
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області
про визнання дій неправомірними та скасування постанови
У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія» (далі - ТОВ «Нафтова будівельна компанія») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі - Інспекція ДАБК) про визнання неправомірними дій щодо призначення та проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил на об'єкті будівництва «Установки автомобільного газозаправного пункту «СЗГ-Б-10» на діючій АЗС за адресою: пр-т. Жовтневий, 55/2, м. Миколаїв (далі - Об'єкт), оформленого відповідним актом перевірки від 17.05.2013; визнання неправомірною та скасування постанови Інспекції державного архітектурного контролю у Миколаївській області від 07.05.2013 № 55 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 41 292,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на відсутність підстав для проведення Інспекцією перевірки, на недоведеність висновків відповідача про допущені ТОВ «Нафтова будівельна компанія» порушення.
У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Інспекції ДАБК про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 07.05.2013 № 186 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.; визнання протиправним та скасування припису відповідача від 25.04.2013 № 177 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 вищезазначені справи за позовами ТОВ «Нафтова будівельна компанія» та ОСОБА_4 об'єднані в одне провадження для спільного розгляду.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 позовні вимоги ТОВ «Нафтова будівельна компанія» та ОСОБА_4 задоволені в повному обсязі.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспекції ДАБК на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.10.2013.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 апеляційне провадження в частині скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївської області від 07.05.2013 №55 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності року та визнання протиправною і скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 07.05.2013 № 186 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. закрито.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій та скасування припису від 25.04.2013 № 177 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014, Інспекція ДАБК оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі касатор просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що перевірку правомірно проведено на підставі листа прокуратури Миколаївської області. У той же час, на думку відповідача, припис №177 судами попередніх інстанцій скасовано безпідставно, оскільки проектна документація на Об'єкт не відповідає вимогам містобудівного законодавства, зокрема, в частині, що стосується визначення категорії складності цього об'єкта будівництва.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_4 просила залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 211 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 апеляційне провадження в частині скасування постанов від 07.05.2013 №55 та від 07.05.2013 № 186 закрито, суд касаційної інстанції переглядає постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача та скасування припису №177.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 10.04.2013 до Інспекції ДАБК надійшов лист за підписом першого заступника прокурора Миколаївської області N (15)07/1/4-129 вих-13, у якому зазначено про необхідність здійснити в межах повноважень державний контроль за дотриманням вимог державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт на об'єкті.
25.04.2013 посадовою особою Інспекції ДАБК складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на Об'єкті - «Установка автомобільного газозаправного пункту «СЗГ-Б-10» на діючій АЗС за адресою: пр-т. Жовтневий, 55/2, м. Миколаїв.
Згідно з висновками Акта було встановлено, що розроблена проектна документація на Об'єкт не передбачала всі вимоги пункту 8.151 ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання»; розміщення автомобільного газозаправного пункту можливо тільки після реконструкції існуючої АЗС; розрахунок щодо віднесення Об'єкта до ІІ категорії складності не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2012.
За результатами перевірки відповідачем складено, зокрема, припис від 25.04.2013 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким ОСОБА_4 (головного інженера проекту) зобов'язано до 25.06.2013 вжити заходів щодо приведення проектної документації на Об'єкт відповідно до вимог містобудівного законодавства та державних будівельних норм.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності обставин, які Інспекцією ДАБК могли бути визначені підставою для проведення перевірки. У той же час, стаття 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на думку суду першої інстанції, не надає відповідачу права визначати категорію складності об'єкта будівництва, а посилання відповідача на те, що таке право йому надано Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV i V категорії складності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 N 557 (далі - Порядок №557), суд відхилив.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.
Положеннями статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.
Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.
Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.
Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм віднесення об'єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності визначено Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 557 (далі - Порядок №557).
Відповідно до пункту 3 Порядку №557 категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.
Підпунктом 1 пункту 6 Порядку №557 визначено, що до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак, зокрема, згідно із Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» є об'єктами підвищеної небезпеки.
Статтею 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» визначено, що об'єкт підвищеної небезпеки - це об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що автомобільний газозаправний пункт «СЗГ-Б-10» у цьому випадку є об'єктом підвищеної небезпеки та належить до V категорії складності.
Оскільки у проектній документації на Об'єкт неправильно визначено категорію складності «Установки автомобільного газозаправного пункту «СЗГ-Б-10» на діючій АЗС за адресою: пр-т. Жовтневий, 55/2, м. Миколаїв», суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності оспорюваного припису відповідача №177.
Щодо призначення та проведення перевірки відповідачем суд касаційної інстанції звертає увагу на таке.
Відповідно до частини другої пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок №553), підставою для проведення позапланової перевірки, зокрема, є вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Ураховуючи, що проектна документація на Об'єкт не відповідає вимогам містобудівного законодавства, а перевірку Інспекція ДАБК призначила та провела на підставі листа прокуратури Миколаївської області (правоохоронного органу), колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача та скасування припису від 25.04.2013 №177.
Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги підтверджуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та часткового скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Відповідно до частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області задовольнити частково.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року в цій справі скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо призначення та проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил на об'єкті будівництва «Установки автомобільного газозаправного пункту «СЗГ-Б-10» на діючій АЗС за адресою: пр-т. Жовтневий, 55/2, м. Миколаїв та визнання протиправним та скасування припису відповідача від 25 квітня 2013 року № 177 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія», ОСОБА_4 у цій частині відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.