"08" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/17304/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі -Нововодолазька МДПІ)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012
у справі № 2а-4056/11/2070
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)
до Нововодолазької МДПІ
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.12.2010 № 0000291702/0, № 0000301702/0, від 27.12.2010 № 0000291702/1, № 0000301702/1, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.11.2010 № 0000311702.
У прийнятті цих судових актів суди обох попередніх інстанцій виходили з того, що податковою інспекцією не підтверджено первинними документами факт надання позивачем послуг по відкачуванню нечистот на загальну суму 22030 грн., у зв'язку з чим висновок Нововодолазької МДПІ про заниження СПД ОСОБА_1 оподатковуваного доходу, збору за забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення, а також про непроведення через РРО розрахункових операцій з оплати цих послуг за готівкові кошти є необґрунтованим.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, Нововодолазька МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити подану касаційну скаргу з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Нововодолазькою МДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання СПД ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, оформлену актом від 27.10.2010 № 2404/17-010/НОМЕР_2.
У цьому акті перевірки зазначено про заниження позивачем оподатковуваного доходу на загальну суму 22030 грн. від провадження підприємницької діяльності з надання послуг по відкачуванню нечистот. На обґрунтування цього висновку податкова інспекція послалася на матеріали, надані Валківським районним відділом міліції, а саме - зошит, в якому вівся облік надання позивачем вказаних послуг громадянам із зазначенням адрес заявок, адрес виконання, кількості наданих послуг та їх вартість; пояснення окремих громадян, яким надавалися вказані послуги, особисті пояснення СПД ОСОБА_1
На підставі цього з урахуванням законодавчо установлених норм витрат для провадження даного виду діяльності (25% до валового доходу) Нововодолазькою МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 № 0000291702/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2478,37 грн.
Факт використання позивачем при наданні вказаних послуг пересувного джерела забруднення (автомобіля-асенізаційної цистерни) став підставою для визначення СПД ОСОБА_1 податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 22,06 грн. за основним платежем та 2040 грн. за штрафними санкціями за податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2010 № 0000301702/0.
На підставі висновку про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок непроведення розрахункових операцій з продажу вказаних послуг через РРО позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 110 150 грн. за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.11.2010 № 0000311702.
Відповідно до частини другої статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (який регулював порядок оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю на час виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Висновок судів про недоведеність податковим органом факту отримання позивачем оподатковуваного доходу від надання послуг з відкачування нечистот в оспорюваній сумі, покладений в основу прийняття судових рішень зі спору, ґрунтується на тому, що податковою інспекцією не подано первинних документів на підтвердження цього факту. При цьому суди відхилили як належний доказ представлені податковою інспекцією зошит з інформацією про обсяги та вартість наданих СПД ОСОБА_1 послуг, а також пояснення осіб-замовників цих послуг.
Втім відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Таким чином, подані Нововодолазькою МДПІ матеріали є доказами у розумінні наведеної законодавчої норми.
Згідно з частинами першою, другою статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок з доведення тих чи інших обставин розподіляється між учасниками процесу в залежності від матеріального права, що регулює спірні відносини та особливостей конкретного позову.
Висновок судів про обов'язок податкової інспекції подати первинні документи на підтвердження обсягу та вартості поставлених позивачем послуг у перевіреному періоді не відповідає наведеним процесуальним правилам, позаяк первинні документи складає та зберігає саме платник, а тому у разі його відмови надати відповідні документи податковій інспекції остання не має об'єктивної можливості представити їх суду.
Відповідно до пункту 4 статті 7 КАС одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкрито в частинах четвертій та п'ятій статті 11 КАС, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Дотримання цього принципу судом в судовому процесі забезпечує прийняття законного і обґрунтованого судового рішення за результатами розгляду адміністративної справи, як того вимагає статті 159 КАС.
У справі, що переглядається, надання Новодолазькою МДПІ доказів стосовно підстав для донарахування оспорюваних сум податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб (зошиту, письмових пояснень осіб) в силу принципу змагальності вимагало від СПД ОСОБА_1 подати докази, які б спростовували ці твердження відповідача.
Такими доказами є документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких позивач здійснював облік результатів своєї діяльності з поставки послуг з викачування нечистот, таабо будь-які документи на спростування зазначених фактів. Також з метою належної перевірки обставин даної справи судам слід було допитати як свідків осіб, яким, за твердженням податкового органу, надавалися відповідні послуги, з метою з'ясування як фактичної поставки цих послуг позивачем, так і їх дійсної вартості.
Тільки після того, як усі процесуальні засоби, передбачені законом, будуть вичерпані, а отримані в судовому процесі докази не дають підстав для висновку стосовно того чи іншого юридичного факту, суд має право з посиланням на частину другу статті 71 КАС визнати, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, що оскаржуються.
Судам слід було оцінити у контексті розглядуваних правовідносин і факт притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за провадження зазначеного виду господарської діяльності без наявності ліцензії згідно з постановою Валківського районного суду, який також може засвідчувати фактичне надання позивачем послуг з відкачування нечистот.
З аналогічних мотивів передчасними є і висновки попередніх судових інстанцій відносно невикористання позивачем пересувних джерел забруднення у власній господарській діяльності. Адже вказаний висновок зроблений без вжиття необхідних для дослідження цієї обставини заходів, якими у даному разі є, зокрема: з'ясування пробігу належного позивачеві асенізаційного транспортного засобу за перевірений період, одержання пояснень від осіб-замовників відповідних послуг, а також від комунального підприємства «Вода», до каналізаційної насосної станції якого СПД ОСОБА_1 зливав каналізаційні відходи, за посиланням відповідача.
По епізоду щодо незаконності застосування до СПД ОСОБА_1 штрафних санкцій за невикористання РРО під час надання послуг з відкачування нечистот слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Таким чином, якщо суб'єкт господарювання не провадить діяльність у сфері торгівлі та громадського харчування, то під час надання послуг такий суб'єкт звільнений від обов'язку використовувати РРО за умови проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею клієнтам відповідних квитанцій про сплату коштів.
А відтак до предмета доказування у справі належать і обставини щодо дотримання СПД ОСОБА_1 наведених вимог закону як умови звільнення його від обов'язку використовувати РРО при наданні розглядуваних послуг.
Таким чином, оскільки ухвалення у справі судових актів потребує встановлення додаткових обставин, тоді як відповідно до частини першої статті 220 КАС встановлення обставин та дослідження доказів не належить до повноважень касаційного суду, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладені в цій ухвалі обставини, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, допитати як свідків осіб, які обізнані стосовно обставин, що входять до предмета доказування у справі; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області задовольнити частково.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 у справі № 2а-4056/11/2070 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько