08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/22194/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.06.2009
додаткову постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.07.2009
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012
у справі № 2а-9126/09/2170
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Південмлин" (далі - Товариство)
до ДПІ
та Головного управління державного казначейства України у Херсонській області
про визнання дій неправомірними, стягнення бюджетної заборгованості за податку на додану вартість та завданих збитків.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У квітні 2009 року Товариство звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення до нього) просило визнати неправомірними дії ДПІ та стягнути з відповідачів бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 1 368 492 грн., 199 615,56 грн. пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ з бюджету, а також 234 721,86 грн. упущеної вигоди.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.07.2009 позов задоволено частково; визнано неправомірною бездіяльність посадових осіб ДПІ; з Державного бюджету України на користь Товариства стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 1 368 492 грн., а також суму відсотків за розстрочення податку на прибуток у розмірі 27995 грн. та 3686,86 грн. штрафу за несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України; в решті позову відмовлено.
Додатковою постановою від 24.07.2009 Херсонський окружний адміністративний суд вирішив питання розподілу судових витрат, стягнувши з Державного бюджету України 1322,95 грн. судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано неправомірною бездіяльність посадових осіб ДПІ; з Державного бюджету України на користь Товариства стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 1 368 492 грн.; в решті позову відмовлено. Також постановою суду апеляційної інстанції від 08.02.2012 було зменшено суму судових витрат, що підлягає стягненню на користь позивача, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме - до 1290,44 грн.
Посилаючись на невідповідність наданої судами правової оцінки обставин справи вимогам чинного законодавства та наявним у справі доказам, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у податкових деклараціях, поданих Товариством до контролюючого органу протягом 2008-2009 років, позивачем було задекларовано суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника та яка фактично не була повернута Товариству, в загальному розмірі 1 368 492 грн.
При цьому при перевірці правильності формування позивачем від'ємного значення ПДВ у вказаній сумі податковою інспекцією не було виявлено порушень Товариством правил оподаткування.
На час виникнення спірних правовідносин порядок повернення платникові надміру сплаченого ПДВ було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
З наведених законодавчих положень випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.
Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.
Втім, як вбачається з матеріалів даної справи, доказів на підтвердження існування відповідних обставин податковим органом не подано; порушень позивачем податкової дисципліни при визначенні оспорюваної суми бюджетного відшкодування ДПІ не доведено.
За правилами підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
На підставі наведених законодавчих суди дійшли цілком об'єктивного висновку про те, що за відсутності підстав для визнання податкової вигоди платника необґрунтованою невиконання ДПІ передбачених цими приписами дій для отримання Товариством відповідної суми ПДВ з бюджету є протиправною бездіяльністю органу державної податкової служби.
Посилання ДПІ на необхідність отримання погодження вищестоящого органу державної податкової служби на таке відшкодування цілком об'єктивно були відхилені попередніми судовими інстанціями.
Адже зазначене питання стосується порядку взаємодії органів всередині централізованої податкової системи, що регулюється відомчими нормативними документами. Втім правові механізми взаємодії між окремими ланками системи органів державної податкової служби з метою посилення контролю за дотриманням податкового законодавства не можуть обмежувати законодавчо встановлені права платника, переносити у часі реалізацію таких прав (у тому числі права на отримання бюджетного відшкодування).
В частині відмови у задоволенні позову висновки суду апеляційної інстанції учасниками провадження не оскаржуються. Вищим адміністративним судом України не виявлено порушень норм матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень та на які не було посилань у поданій скарзі.
Так, суди правомірно зазначили про неможливість поширення положень підпункту 16.4.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який визначає порядок нарахування пені на суму податкового боргу платника, на правовідносини, що складаються з приводу несвоєчасного повернення платникові суми бюджетного відшкодування.
Правильною є і надана апеляційним судом правова оцінка позовним вимогам щодо стягнення з Державного бюджету України упущеної вигоди та збитків, оскільки такі вимоги не випливають з адміністративних правовідносин, а тому не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, оскільки норми матеріального права при розгляді цієї справи правильно застосовані апеляційним судом, а порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування або зміну судових актів, не виявлено, то підстави для скасування оскаржуваної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду зі спору відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 у справі № 2а-9126/09/2170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько