08 жовтня 2014 року м. Київ К/800/21307/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Управління) та державної податкової інспекції у Суворовському районі м Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ)
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2014
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014
у справі № 822/4677/13-а
за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3
до Управління,
та управління Державної казначейської служби у м. Одесі
про стягнення помилково сплачених коштів.
За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014, позов задоволено; з місцевого бюджету Суворовського району м. Одеси стягнуто на користь кожного з позивачів по 9267,50 грн. помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб.
У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що доход, отриманий позивачами від продажу квартири, яка перебувала у їх власності понад три роки, не оподатковується зазначеним податком.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Управління та ДПІ звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та відмовити у задоволенні даного позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржники зазначають, що сплата відповідної суми податку на доходи фізичних осіб була необхідною умовою для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим факт вчинення відповідної нотаріальної дії виключає правомірність повернення цього податку з місцевого бюджету.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за договором купівлі-продажі від 15.06.2013 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було відчужено належне їм нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1; вартість цієї квартири склала 370 700 грн.
З доходу, отриманого від продажу цього нерухомого об'єкта, кожним з позивачів було сплачено до місцевого бюджету Суворовського району м. Одеси податок з доходів фізичних осіб у сумі 9267,50 грн.
Відповідно до пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
У справі, що переглядається, суди встановили, що право власності на зазначену квартиру позивачі набули на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.1999 № 99-028/С, укладеного на Одеській універсальній біржі «Вітязь»; 04.01.2000 зазначений договір було зареєстровано Одеським міським бюро технічного інвентаризації.
Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу Української РСР (який діяв на час укладення цього договору) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Оскільки на час придбання позивачами спірної квартири виникнення права власності на нерухомий об'єкт визначалося саме передачею речі та не передбачало державної реєстрації такого права, то суди дійшли об'єктивного висновку про те, що на момент продажу квартири у 2013 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 володіли цією квартирою понад три роки.
Наведене обумовлює правильність висновку судів про відсутність у позивачів обов'язку сплачувати податок з доходу, отриманого від продажу цього нерухомого об'єкта.
02.08.2013 позивачі звернулися до ДПІ із заявою про повернення надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб за операцією з продажу вказаної квартири; однак ця заява була залишена податковою інспекцією без реагування
Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Право платника на повернення надміру сплачених сум податків та зборів передбачено підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу.
Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
В силу вимог пункту 43.5 цієї ж статті Кодексу контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Враховуючи встановлений у судовому процесі факт звернення позивачів до податкового органу із заявою про повернення надміру сплаченого податку та неподання податковим органом до органу державного казначейства висновку про повернення позивачам сум надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційних скарг не спростовують правильності зроблених судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджених матеріалами справи висновків. Адже порядок нотаріального посвідчення договору сам по собі не може породжувати додатковий (ніж той, що встановлений Податковим кодексом України) податковий обов'язок у платника.
Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень зі спору не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційні скарги Головного управління Міндоходів в Одеській області та державної податкової інспекції у Суворовському районі м Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.
2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 у справі № 822/4677/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько