07 жовтня 2014 року Справа № 4204/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області про визнання протиправними дій, скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулось до суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області, яким просило визнати неправомірними дії начальника Підрозділу Овчиннікова В.В. щодо винесення постанови від 30.07.2010 року про результати перевірки виконавчого провадження та визнати протиправною і скасувати дану постанову.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року позов задоволено повністю.
Постанова мотивована тим, що прийнявши постанову про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та передавши виконавче провадження для подальшого виконання, начальник Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області Овчинніков В.В. діяв не у межах, передбачених законодавством, оскільки отримання відповіді вищестоящої організації боржника у виконавчому провадженні щодо з'ясування фактичного повного виконання судового рішення жодними нормативними актами не передбачено, в тому числі і як підставу для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Крім того, безпідставність винесення оскаржуваної постанови підтверджується наступними діями та документами відповідача. Зокрема, 20.09.2010 року державний виконавець повторно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, не вчиняючи при цьому жодних виконавчих дій, крім отримання відповіді від Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області, чим підтверджено законність попередньої постанови від 30.04.2010 про закінчення виконавчого провадження.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що виносячи оскаржувану постанову від 30.07.2010 року про результати перевірки виконавчого провадження, начальник Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області Овчинніков В.В. діяв у межах повноважень, в порядку та спосіб, передбачені законодавством, постанова є підставною та обґрунтованою. Скасовуючи дану постанову, суд першої інстанції безпідставно не надав жодної оцінки фактам порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем, який здійснював примусове виконання судового рішення. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, однак суд першої інстанції всупереч положенням наведеної норми залучив до участі у справі в якості відповідача начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області Овчиннікова В.В., який є неналежним відповідачем в даній справі. Також апелянт зазначає, що справу розглянуто і вирішено неповноважним судом, оскільки відповідно до ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ, а виконавчий лист, за яким здійснювалось спірне виконавче провадження, видав Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
21.12.2006 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області видав виконавчий лист № 2а-1192 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_2 компенсацію у розмірі 5647,17 грн. та надбавку до пенсії як дружині загиблого військовослужбовця в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком за 1995-2006 роки.
На підставі даного виконавчого листа державний виконавець відкрив виконавче провадження, здійснив передбачені законодавством виконавчі дії, а 30.04.2010 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, на обґрунтування якої зазначив, що підставою для закриття виконавчого провадження було повне виконання виконавчого листа та лист Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 17.07.2009 року № 7500/07.
Проте за результатами перевірки виконавчого провадження начальник Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області Овчинніков В.В. постановою від 30.07.2010 року на підставі повноважень, передбачених ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» скасував зазначену вище постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, а виконавче провадження передав для подальшого виконання.
Підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 2644163 від 30.04.2010 року було те, що дана постанова є передчасною, оскільки державним виконавцем не вжито всіх заходів щодо виконання рішення, оскільки дане рішення виконано лише частково. Державного виконавця було зобов'язано звернутися із запитом до Пенсійного фонду України для проведення перевірки правильності виплати мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 цього Закону контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.
Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. Постанова керівника органу державної виконавчої служби може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з моменту її винесення.
Відповідно до ст. 5-1 цього Закону начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та начальник підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції наділені всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для начальника державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті.
Таким чином, перевіряючи виконавче провадження, в тому числі законність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, начальник Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області Овчинніков В.В. діяв у межах повноважень, передбачених законодавством.
Проте колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова відповідача, якою скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та передано виконавче провадження для подальшого виконання, є протиправною, оскільки отримання відповіді вищестоящої організації боржника у виконавчому провадженні щодо з'ясування фактичного повного виконання судового рішення не передбачене жодними нормативними актами, в тому числі і як підстава для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Органами державної виконавчої служби, згідно з ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби (відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі) не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.
Відповідно не може бути стороною в адміністративній справі посадова особа підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби обласного управління юстиції.
При цьому підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої суд першої інстанції, встановивши що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Таким чином, оскільки за змістом цієї норми допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції процесуальним законодавством не передбачено.
Отже, на думку колегії суддів, позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області, який є неналежним відповідачем у даному спорі, задоволенню не підлягає.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області задовольнити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у справі № 2а-3153/10/0770 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області про визнання протиправними дій, скасування постанови - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
В.В. Святецький