Справа: № 759/979/14-а(2а/759/91/14) Головуючий у 1-й інстанції: Ул'яновська О.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
14 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання призначити пільгову пенсію, -
В січні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва в якому просив визнати відмову відповідача в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 протиправною та зобов'язати призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, починаючи з 19.09.2013.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року позов задоволено.
Визнано незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва в призначенні ОСОБА_5 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва призначити та виплатити ОСОБА_5 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 19.09.2013.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_5 працював в ТОВ МБТ «Південенергомонтаж» на посаді монтажника по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій з 02.01.1989 по 06.02.2008 та має стаж 19 років 1 місяць 4 дні.
26.06.2013 позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.
Однак, відповідач своїм листом від 20.11.2013 відмовив у призначенні пільгової пенсії. Вказана відмова мотивована тим, що атестація робочого місця монтажника по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій, зайнятих верхолазними роботами не проводилась, а також у трудовій книжці позивача значиться посада монтажник стальних і залізобетонних конструкцій, а згідно Списку № 2 значиться професія монтажник по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при поданні заяви про призначення пенсії на пільгових умовах позивачем було надано всі необхідні документи на підтвердження його стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на момент звернення позивача), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
У статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі Порядок), за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, якими, відповідно до п. 3 Порядку можуть бути: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом третім Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
У Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, посада монтажника по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій була передбачена вперше і розміщена в розділі XVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об'єктів» за кодом 2290000а-14612.
Згідно трудової книжки позивачу з 01.10.1987 (наказ № 155 л/с) після перекваліфікації встановлено п'ятий розряд монтажника по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій (а.с.9).
З 02.01.1989 (наказ № 1к від 02.01.1989) позивач працював на посаді монтажника конструкцій, а згідно наказу за № 9-к від 06.02.2008 звільнений з посади монтажника по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій (а.с.9, 22).
Крім цього, згідно уточнюючої довідки № 31 від 26.06.2013, видана ТОВ БМТ «Південенергомонтаж» ОСОБА_5 працював на посаді монтажника стальних та залізобетонних конструкцій повний робочий день з 02.01.1989 по 06.02.2008 та виконував монтаж металевих залізобетонних конструкцій, в якій зазначено, що робота пов'язана з висотою (а.с.11).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується стаж роботи позивача, що дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення, а тому позов ОСОБА_5 підлягає задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків
Повний текст ухвали складено та підписано - 17.10.2014
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.