29 вересня 2014 року Справа № 9104/48882/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Стрийського підприємства по газифікації «Стрийгазбуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі за позовом Стрийського підприємства по газифікації «Стрийгазбуд» до державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Стрийське підприємство по газифікації «Стрийгазбуд» ззвернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області в якому просило визнати дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення - рішення № 0002221501/0 від 07.12.2010 року неправомірними та скасувати таке податкове повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Стрийське підприємство по газифікації «Стрийгазбуд» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову незаконною і необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального права.
У апеляційній скарзі зазначає, що у позовній заяві та поясненнях в судовому засіданні позивачем неодноразово вказувалось на те, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відповідачем неправомірно визначено порядок погашення податкового зобов'язання із посиланням на п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до преамбули та п.7.8. ст.7 вказаного Закону порядок погашення податкових зобов'язань осіб, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, визначається відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Таким чином, визначення порядку погашення зобов'язання на підставі п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - неправомірне.
Проте, при винесенні постанови судом першої інстанції не з'ясовано питання правомірності застосування до позивача в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні порядку погашення податкових зобов'язань із посиланням на норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того позивач наголошував на тій обставині, що в оскаржуваному повідомленні-рішенні правовою підставою застосування штрафної санкції зазначено п.п.17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вказана норма передбачає відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, встановлених Законом. Натомість, в акті перевірки №3729/15-1/19337831 від 29.11.2010 року зафіксовано порушення, яке полягає в неподанні податкової декларації у строки, визначені законодавством (п.п.17.1.1.ст.17 згаданого вище Закону. Тому апелянт вважає, що посилання відповідача на п.п.17.1.7.ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», як на підставу застосування штрафної санкції -неправомірне.
Проте, при винесенні постанови судом першої інстанції не з'ясовано питання підставності застосування до позивача штрафних санкцій із посиланням на п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того апелянт зазначає, що у мотивувальній частині постанови суд першої інстанції вважав, що діючим законодавством встановлено, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» поширюються на осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Нарахування штрафу за податковим повідомленням-рішенням № 0002221501/0 від 07.12.2010 року призвело до виникнення у позивача податкового зобов'язання. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов'язання із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім тих, котрі у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру кредиторів відповідно до ст.ст. 14, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Разом з тим, посилаючись на ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», на ст. 17Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважав, що ДПІ у Стрийському районі Львівської області правомірно застосувала до позивача штраф за неподання податкової декларації та правомірно прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Таким чином, суд дійшов до суперечливого висновку: водночас обґрунтовує неможливість виникнення у позивача нових податкових зобов'язань під час проведення щодо нього ліквідаційної процедури, в той же час вважаючи правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання.
Вважаємо, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки в особи, визнаної банкрутом та щодо якої відкрито ліквідаційну процедуру, не може виникати нових податкових зобов'язань. Зважаючи на що, згадана ст. 17 Закону в принципі не може бути застосована до такої особи.
Відповідно до п. 17.3. ст..17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених статтею 17 цього Закону, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Оскільки сплата штрафу за неподання податкової декларації у встановлені строки, передбачена п. 17.1 ст. 17 цього Закону, то до порядку сплати, стягнення та оскарження оспорюваного штрафу слід застосовувати відповідні законодавчі положення, які стосуються порядку сплати, стягнення та оскарження податку.
Під податковим повідомленням у Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розуміється письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Таким чином, апелянт вважає, що нарахування штрафів, що оформлені у податковому повідомленні-рішенні від 07.12.2010 № 0002221501/0, спричинили виникнення у позивача податкового зобов'язання. Порядок сплати, стягнення та оскарження цього штрафу визначається із врахуванням п.17.3. ст.. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому сплата податкового зобов'язання підприємством-банкрутом має здійснюватись із врахуванням преамбули та п.7.8. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже при винесенні оскаржуваних повідомлень-рішень відповідач повинен був враховувати положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема ст.23, 25, 30, 31 цього Закону. Із посиланням на вказані норми позивач обґрунтовує в позовній заяві неможливість виникнення нових податкових зобов'язань в особи, визнаної банкрутом та щодо якої відкрито ліквідаційну процедуру.
Вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наведених в ньому підстав.
З огляду на викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення ДПІ у Стрийському районі Львівської області невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності Стрийським підприємством по газифікації «Стрийгазбуд» встановлено порушення абз. «б» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - неподання декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року. За наслідками проведеної перевірки складено Акт про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності подання податкової звітності № 3729/15-1/19337831 від 29.11.2010 року на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2010 року № 0002221501/0, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання у сумі 170 грн. штрафних санкцій.
Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до п. 17.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених ст.17 цього Закону, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Під податковим повідомленням у вказаному Законі розуміється письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. З огляду на це суд правильно вважав, що нарахування штрафу за податковим повідомленням-рішенням № 0002221501/0 від 07.12.2010 року призвело до виникнення у позивача податкового зобов'язання.
Крім того судом, постановляючи рішення, враховано, що відповідно до Преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами», цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Положеннями п.7.8 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що з моменту прийняття ухвали господарським судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до господарського суду, визначається згідно з нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Тобто, діючим законодавством, встановлено, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» поширюються на осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
У даній спірній ситуації судом першої інстанції з'ясовано, що ухвалою господарського суду Львівської області від 21.12.2007 року у справі № 29/206 порушено провадження у справі про банкрутство Стрийського підприємства по газифікації «Стрийгазбуд» та уведено мораторій на задоволення вимог кредитора, а постановою господарського суду Львівської області від 04.12.2009 року у справі № 29/206 СПГ «Стрийгазбуд» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Оскільки сплата податків не відноситься законодавцем до складу витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, передбачених п.п. «г» п.1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то суд першої інстанції правильно вважав, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, у боржника не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім тих, котрі у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст.ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак на підставі ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Як встановлено судом першої інстанції Стрийське підприємство по газифікації «Стрийгазбуд» всупереч вимог закону не подало за 9 місяців 2010 року декларацію з податку на прибуток при граничному строку подання 09.11.2010 року.
Відповідальність за неподання податкової декларації у строки визначені законодавством, або за її затримку передбачена Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 17 якого визначено підстави застосування штрафних санкцій у разі порушення платниками податків вимог законодавства, а саме, за неподання або несвоєчасне подання платниками податків податкових декларацій.
Суд першої інстанції підставно відхилив доводи позивача, як на підставу для задоволення позову, введення мораторію на підставі ухвали господарського суду Львівської області у справі №29\206 від 21.12.2007 року, під час дії якого відповідач не мав права застосовувати штрафні санкції за несвоєчасне подання або неподання звітності, оскільки згідно абз.24 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. За невиконання, неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів передбачено нарахування пені відповідно до ст.16 та застосування штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Тому у період мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені ст.16 та пп.17.1.7 ст.17 цього Закону України не застосовуються. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені зазначеним Законом, у період мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.
З огляду на викладене суд дійшов обґрунтованого висновку, що ДПІ у Стрийському районі правомірно застосувала до позивача штраф за неподання податкової декларації.
Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Стрийського підприємства по газифікації «Стрийгазбуд» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року по справі № 2а-157/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин