ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 жовтня 2014 року 09 год. 00 хв. № 826/12293/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., суддів: Добрівської Н.А., Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національного банку України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач, НБУ) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відомостей про доходи ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) та нерозміщення даних відомостей на офіційному сайті НБУ; зобов'язання відповідача надати відомості з декларації ОСОБА_2 за період з 24.02.2014р. по 19.06.2014р. та розмістити їх на офіційному сайті НБУ.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно не було надано відповідь на його запит, оскільки запитувана інформація не є інформацію з обмеженим доступом та має бути опублікована на офіційному сайті НБУ в силу вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що правові підстави для надання запитуваної інформації відсутні, а оприлюдненню в силу вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» підлягають відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, а не відомості, які містяться в декларації, що подається суб'єктом декларування у разі звільнення або припинення діяльності, пов'язаної з виконання функцій держави.
В судовому засіданні 24 вересня 2014 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у призначеному судовому засіданні 24 вересня 2014 року заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
24 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
В ході судового розгляду було встановлено, що 27.06.2014р. ОСОБА_1 звернувся із запитом до Національного банку України, в якому просив надати відомості з декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_2, а також розмістити відомості з декларації ОСОБА_2 на офіційному сайті НБУ у відповідності до ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та надати посилання на точну Інтернет адресу, де розміщено такі відомості.
За результатами розгляду вказаного запиту відповідач листом від 04 липня 2014 року № 17-117/35433 повідомив позивачу відомості про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_2 та членів його сім'ї за 2013 рік, а також вказав посилання на точну Інтернет адресу, де розміщено такі відомості.
В наступному, 17.07.2014р. позивач звернуся до НБУ з запитом, в якому, посилаючись на ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», просив надати відомості з декларації ОСОБА_2 станом на момент його звільнення 16.06.2014р., розмістити такі відомості на офіційному сайті НБУ у відповідності до ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та у відповіді надати посилання на точну Інтернет адресу, де розміщено такі відомості, а у разі відсутності такої інформації позивач просив повідомити які заходи вжиті для відновлення законності та притягнення винної особи до юридичної відповідальності.
За результатом розгляду такого запиту відповідач листом від 30.07.2014р. № 17-117/40868 повідомив позивачу про відсутність у НБУ правових підстав для надання запитуваної інформації та розміщення відомостей з декларації ОСОБА_2 станом на момент звільнення 19.06.2014р. на офіційному сайті НБУ, а також зазначив про те, що надання НБУ таких відомостей можливе за рішенням суду.
Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» суб'єкти декларування зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону. Суб'єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, зокрема, Голови Національного банку України підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання на офіційному веб-сайті відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування на строк не менше одного року.
З аналізу викладених норм чітко видно, що обов'язок відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування щодо оприлюднення відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру розповсюджується лише на такі відомості за відповідний минулий рік, натомість обов'язку таких органів оприлюднювати відомості, які містяться в декларації, що подається суб'єктом декларування у разі звільнення або припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави чинним законодавством не передбачено.
Водночас, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За змістом ст. 4 вказаного Закону доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах, зокрема, вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до змісту ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Водночас, за змістом ст. 10 названого Закону кожна особа має право, зокрема, на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані, зокрема: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб.
Таким чином, відповідач, як розпорядник інформації, який володіє інформацією про особу зобов'язаний, зокрема, використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом.
За таких умов, в контексті вимог ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», колегія суддів погоджується з твердженням відповідача про те, що відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, використовуються з метою оприлюднення у встановлений цією нормою спосіб (відомості за минулий рік підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання на офіційному веб-сайті відповідного органу) та для їх перевірки стосовно фактів своєчасності подання декларацій, перевірки декларацій на наявність конфлікту інтересів, логічний та арифметичний контроль декларацій (ч. 6 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції») у встановлений спосіб.
В той же час, статтею 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» не передбачено, що такі відомості використовуються з метою їх надання на запити фізичних чи юридичних осіб.
При цьому, колегією суддів також враховується, що позивач для реалізації свого права щодо отримання такої інформації за рішенням суду не наводить жодних підстав та обґрунтувань стосовно необхідності отримання зазначеної інформації для реалізації та захисту прав та законних інтересів, як того вимагає ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість повідомлення відповідачем листом від 30.07.2014р. № 17-117/40868 позивача про відсутність правових підстав для надання останньому відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_2, яка подана ним у зв'язку із звільненням.
За таких умов, у колегії суддів відсутні належні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відомостей про доходи ОСОБА_2 та нерозміщення даних відомостей на офіційному сайті НБУ, а відтак і для зобов'язання відповідача надати відомості з декларації ОСОБА_2 за період з 24.02.2014р. по 19.06.2014р. та розмістити їх на офіційному сайті НБУ.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог адвоката ОСОБА_1 та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Головуючий суддя О.В. Дегтярьова
Судді: Н.А. Добрівська
Т.О. Скочок