14 жовтня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3984/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Циганій С.І.,
при секретарі: Чернієнко М.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Демидової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про скасування рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області №1/4-14013 від 15.09.2014р. про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації - ОСОБА_1;
- зобов'язати відповідача видати громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 - посвідку на постійне проживання в Україні.
Вказані вимоги обґрунтовані незаконною відмовою відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну з посиланням на п.6 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію", оскільки в оскаржуваному рішенні не вказано, які інші обставини, передбачені законодавством, не дозволяють надати дозвіл позивачу на імміграцію в Україну.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення УДМС України в Херсонській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, не порушуючи вимоги Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою КМУ від 26.12.2002р. №1983. Відповідач вказує, що саме отримання на запит УДМС України в Херсонській області від управління Служби безпеки України в Херсонській області відповіді від 22.08.2014р. за №22/9-3089 про доцільність відмови у наданні такого дозволу, відповідачем в установлені строки було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1
В судовому засіданні представник відповідача підтримала письмові заперечення та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2014р. громадянка Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся із заявою до Нижньосирогозського РС УДМС України в Херсонській області про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію", як особа, чоловік якої іммігрант.
15.09.2014р. за №1/4-14013 УДМС України в Херсонській області прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію".
Перевіряючи нормативне обґрунтування підстав прийняття відповідачем рішення, яке предметом оскарження у даній справі, суд встановив наступне.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію" від 07 червня 2011 року №1182-VI із змінами і доповненнями (далі - Закон №1182-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №1182-VI, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Частиною 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.
Згідно із статтею 9 Закону №1182-VI, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання. Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
Частиною 5 ст.9 Закону України "Про імміграцію" встановлено, що для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 із змінами і доповненнями (далі - Порядок).
Пунктом 12 Порядку передбачено, що територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 03.06.2014р. та доданих до неї документів УДМС України в Херсонській області було прийнято вказані документи до свого провадження.
Відповідно до пункту 14 Порядку територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держприкордонслужби.
Регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.
Відповідно до пункту 18 Порядку, ДМС аналізує у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 17 цього Порядку органів (СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба) інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2014р. УДМС України в Херсонській області сформувало інформаційний запит вих.№1/4-9672 начальнику Управління СБ України в Херсонській області, на який отримана відповідь від 22.08.2014р. за №22/9-3089 про доцільність відмовити ОСОБА_1 у оформленні дозволу на імміграцію відповідно до п. 6 ч.1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію" (копії вказаних листів наявні в матеріалах справи).
Після отримання відповідей від інших регіональних органів Національного центрального бюро Інтерполу та Держприкордонслужби, та на підставі вказаного листа-відповіді Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 22.08.2014р. за №22/9-3089 відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці ОСОБА_1
Отже, судом встановлено, що вказаний лист-відповідь Управління СБ України в Херсонській області від 22.08.2014р. за №22/9-3089 є єдиною підставою при прийнятті УДМС України в Херсонській області оскаржуваного рішення.
Статтею 10 Закону №1182-VI передбачено, що дозвіл на імміграцію не надається:
1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;
2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;
3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;
5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Суд вказує, що листи - це службова кореспонденція, яка носить лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не є нормативно-правовими актами, які б могли врегульовувати відповідні правовідносини.
Так, лист - відповідь Управління СБ України в Херсонській області від 22.08.2014р. за №22/9-3089 містить відомості про те, що з метою недопущення загрози засадам національної безпеки України та керуючись п. 6 ст. 10 Закону України "Про імміграцію" є доцільним відмовити гр. Російської Федерації ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію.
Проте, суд зауважує, що вказаний лист Управління СБ України в Херсонській області не містить посилання на інші закони України, які б вказувати на наявність тих обставин, які стали підставою для висновку про недоцільність у наданні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію, як це визначено у п. 6. ч. 1 ст. 10 вказаного Закону.
Суд також вважає, що лист - відповідь Управління СБ України в Херсонській області від 22.08.2014р. за №22/9-3089, як підстава для прийняття оскаржуваного рішення, не може однозначно свідчити про обґрунтованість вказаних у ньому обставинах.
Крім того, відповідачем не здійснено інших заходів, які б слугували прийняттю обґрунтованого, добросовісного, розсудливого рішення з дотриманням принципу рівності перед законом, яке б запобігало несправедливій дискримінації.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність підстав, визначених п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону №1182-VI щодо відмови позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну, а тому вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення УДМС України в Херсонській області за №1/4-14013 від 15.09.2014р. про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується решти вимог позивача про зобов'язання видати посвідку на постійне проживання в Україні - ОСОБА_1, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про імміграцію" №2491-III від 07.06.2001 року, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції:
1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;
2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;
3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;
4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;
5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Таким чином, саме до виключної компетенції УДМС України в Херсонській області відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, а тому, враховуючи вимоги статті 8 Конституції України, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
При цьому, суд вказує, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача підлягає застосуванню ч.2 ст.11 КАС України, відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом визнано протиправним рішення УДМС України в Херсонській області за №1/4-14013 від 15.09.2014р. про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну, тому суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про надання позивачу дозволу на імміграцію.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ч.2 ст.11, ст.ст. 41, 71,160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Херсонській області від 15.09.2014р. №1/4-14013 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації - ОСОБА_1.
Зобов'язати управління Державної міграційної служби в Херсонській області повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 жовтня 2014 р.
Суддя Циганій С.І.
кат. 3.1.3