ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/11608/14 08.10.14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс»
про відшкодування шкоди в розмірі 5 220,59 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Амєліна О.О., за довіреністю
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 5 220,59 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/11608/14, розгляд справи призначено на 16.07.2014 р.
У судове засідання 16.07.2014 р. представник позивача з'явився та подав заяву про відсутність аналогічного спору.
У судове засідання 16.07.2014 р. представник відповідача не з'явився.
Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 16.07.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/11608/14, розгляд справи було відкладено на 13.08.2014 р.
13.08.2014 р. судове засідання не відбулось.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 13.08.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/11608/14 було передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р. справу № 910/11608/14 було прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд справи призначено на 08.10.2014 р.
Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 01.09.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/11608/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. справу № 910/11608/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 08.10.2014 р.
У судове засідання 08.10.2014 р. представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 08.10.2014 р. не з'явився.
Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
16 липня 2012 року між ОСОБА_4 (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 131293/4002/0001927 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1.
ОСОБА_5, 3 лютого 2013 р. о 13 год. 10 хв., рухаючись по пр-ту Палладіна в м. Києві, керуючи автомобілем марки «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2, здійснив проїзд перехрестя пр. Палладіна - бул. Вернадського на забороняючий сигнал світлофора (червоний), внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався на зелене світло світлофора, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 12.02.2013 р. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ № 28С/02/13 від 14.02.2013 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 6 975,92 грн.
Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 00109542 від 21.02.2013 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 3 лютого 2013 р. о 13 год. 10 хв., на перехресті пр. Палладіна - бул. Вернадського в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 6 220,59 грн.
На підставі сформованого страхового акту № 00109542 від 21.02.2013 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 6 220,59 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 005880 від 25.02.2013 р.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Інтер-Поліс», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1786324.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АЕ/1786324 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2.
Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АЕ/1786324, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.
У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Полісом № АЕ/1786324 встановлено франшизу в розмірі 1 000,00 грн.
Позивачем враховано франшизу, встановлену Полісом № АЕ/1786324, при визначенні розміру позовних вимог.
Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 02920 від 18.03.2013 р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зазначену вимогу отримав, проте, в порушення норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 5 220,59 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 69; ідентифікаційний код: 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 70-А; ідентифікаційний код: 20033533) страхове відшкодування в розмірі 5 220 (п'ять тисяч двісті двадцять) грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Повне рішення складено 13.10.2014 р.
Суддя О.В. Нечай