ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12628/14 23.09.14
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом приватного підприємства "Блок Баг Сістемс"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова логістична компанія"
про стягнення 38 000,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Волченко О.В. - представник за довіреністю № 1/14 від 05.05.2014 року;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "Блок Баг Сістемс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова логістична компанія" про стягнення 38 000,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.11.2013 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова логістична компанія" укладено договір-доручення щодо надання послуг №ББС-736/11/13.
На виконання умов укладеного договору позивачем за період листопада 2013 року надані послуги відповідачеві на загальну суму 43 000,00 грн.
Проте, відповідачем здійснена часткова оплата в розмірі 5 000,00 грн.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в розмірі 38 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.07.2014 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.07.2014 року розгляд справи відкладено на 12.08.2014 року.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 12.08.2014 року розгляд справи № 910/12628/14 доручено здійснювати судді Трофименко Т.Ю.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 року (суддя Трофименко Т.Ю.) призначено розгляд справи на 23.09.2014 року.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду м. Києва Ковтуна С.А. від 05.09.2014 року розгляд справи № 910/12628/14 доручено здійснювати судді Мудрому С.М.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.09.2014 року суддею Мудрим С.М. прийнято справу до свого провадження.
В судове засідання 23.09.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.06.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 29985840.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 24, офіс 68, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.06.2014 є місцезнаходженням відповідача.
Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
08.11.2013 року між приватним підприємством "Блок Баг Сістемс" (повіренний) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова логістична компанія" (довіритель) укладено договір-доручення щодо надання послуг №ББС-736/11/13.
Відповідно до п.1.1 договору, договір регулює взаємовідносини довірителя та повіреного при організації сертифікації зернових.
Згідно з ч.1 статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що повірений зобов'язаний діяти в інтересах довірителя, за дорученням останнього та за його рахунок організувати допомогу в сертифікації вантажів довірителя. Повірений здійснює дослідження вантажу, видачу ветеринарних свідоцтв (ф-2), реєстрацію їх в службі ветеринарно-санітарного контролю та нагляду видачу карантинних сертифікатів, а також сертифікатів якості і ДІСГ.
А відповідач відповідно до п.2.1.2 договору зобов'язаний забезпечити повіреного грошовими коштами в розмірі достатньому для виконання доручення шляхом 100% передоплати.
Згідно зп.6.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року, а за мовчазною згодою сторін - пролонгується на календарний рік.
Відповідно до статті 1001 ЦК України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.
Частиною 1 статті 1002 ЦК України передбачено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п.3.1 договору, винагорода повіреного встановлюється відповідно до додатку до даного договору.
Так, додатком №1 до договору, сторонами погоджено вартість послуг.
На виконання умов договору позивачем за період листопад 2013 року були надані відповідачу послуги на загальну суму 43 000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №1735 від 22.11.2013 року на сум 43 000,00 грн. та підписаним між сторонами та скріплений їх печатками актом надання послуг №1836 від 22.11.2013 року на суму 43 000,00 грн.
Проте, відповідач 06.02.2014 року здійснив часткову оплату наданий послуг в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.
Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 38 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова логістична компанія" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 24, офіс 68; ідентифікаційний код: 38348505) на користь приватного підприємства "Блок Баг Сістемс" (01042, м. Київ, вулиця Івана Кудрі, 12, офіс 2, ідентифікаційний код: 33939104) основний борг в розмірі 38 000 (тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 16.10.2014 року.
Суддя С.М.Мудрий